Контрольна робота

Учитель розпитував, хто чим займався, а потім зажадав, щоб ми показали свої записники

Рятуючись від небезпеки він відскочив, вищиривши зуби, з горла йому вихопилось гарчання, і кожна шерстина настовбурчилася від ляку й люті.

Як ми довідалися, фольклор - це така наука, яка вивчає усну народну творчість: пісні, легенди, казки та перекази.

Марічка мовчки пішла між вологими, обплутаними сірим павутинням стовпами, і дошки під її ногами приглушено порипували.

Весняне сонце ще не було пекуче, воно лише приємно пригрівало живим теплом, і степ дихав вільготно.

Здалеку знов долинули моторошні ухкання-зойки, й отець Олексій подумав, що сичі так не кричать.

Стало темно й моторошно на вулиці, пів села закрило хмарою, зірвався вітер і дмухнув у лице дощовою вогкістю.

Немає чого вішати носа, треба робити своє діло, і він робитиме його, навіть якщо доведеться розбити лоба.

Серце, мов старий двигун, почало давати перебої, і він уже пошкодував, що не доїхав до села автобусом.

Катря не пам'ятала, як підросла, нашої матусі, і їй було байдуже, хто в хаті порядкує.

Тут автобус підійшов до моєї зупинки, розіп'ялися двері, і я вийшов, побажавши своєму опонентові завжди й скрізь бути людиною.

Зацвів травень, погарячішали дні, і всі ми стали якимись гарячковитішими.

Стіни розсунулися від того могутнього співу, високо вгору піднялася стеля, і грім за вікном приєднався до хору.

Обійстя вигоріло дотла, всеньке добро пішло за димом, тільки стодола, що стояла ближче до поля, вціліла.

Хмари вже облягли всеньке небо, і від того надворі стало темно, мовби на землю раптово осів вечір.

Уже й день пригасав, а Дмитро подався до лісу, дарма що дощ припустився ще більший.

Наші лави маліли, поповнення не було, та ми про нього вже й не думали.

Пахощі густішають, дурманять, забивають памороки, душа від них завмирає, п'яніє, хмеліє, і хочеться затиснути пальцями носа, щоб не запаморочило.

Провесіння пора стояла, верби вже починали зеленіти довгими хвилястими косами, а на голому вітті кленів рясний брунатний цвіт затемнів.

Шаруділо опале листя, а лісова гущавінь Княжої гори мовчала грізно, мовби до пори до часу тамувала невимовний біль у грудях.

У хаті темно, баба Вустя навіть каганця не засвітила, і відблиски полум'я тремтять на чорній долівці, на ослоні, на запнутих ряднами вікнах.

1

2

3

4

5

Річка налітала на каміння зубці поміж яких застряв дуб-велет а потік спадав униз де також стриміли камені.

Не зневірся не впади у відчай вир не вкрутить хвиля не знесе.

Вже вечір тіні склав у стоси за обрій котиться курай і дальні пахнуть сінокоси і дальній пахне рідний край.

Якщо не можна вітер змалювати прозорий вітер на ясному тлі змалюй дуби могутні і крислаті котрі од вітру гнуться до землі.

А сонце, дарма що година ще рання припікає ще дужче і дужче, вже й сосну трохи підпарило в лісі, і звідти легенький вітерець доносить запах живиці.

Біля Високої Греблі Ганнуся підіймалася до вітряка, що похмуро маячів на пагорбі, і за кожним кроком дівчина відчувала дедалі гострішу тривогу.

Я співаю, і мені, здається, що ти справді чуєш мене.

Поява коло столу похмурого вусатого дядька, від якого здалека ще так неприємно пахло, налякала хлоп'ят і вони щільно притулилися один до одного.

А коми 1, 6 – перед підрядними частинами складного речення Д кома 7 – при відокремленому означенні

Б коми 2, 3 – при однорідних членах речення

В двокрапка 4 – при узагальнювальному слові

Г кома 5 – при вставному слові

Д кома 7 – при відокремленому означенні

А тире 1 – між підметом і присудком

Б коми 2, 5 – на межі підрядних частин складного речення

В коми 3, 4 – при вставному слові

Г кома 6 – при відокремленому означенні

Д кома 7 – на межі сурядних частин складного речення