Контрольна робота №3. Члени речення. Односкладні та неповні речення.

є другорядні члени речення;  

немає другорядних членів речення;

граматична основа складається тільки із присудка;

 є означення.

у яких наявні обидва головні члени — підмет і присудок;

з одним головним членом;

В у яких головний член означає дію, що стосується певної особи;

у яких дійова особа мислиться неозначено

Нарешті прийшло літо!

Не бійтесь заглядати у словник

Синичко-сестричко, де твоє гніздечко?

Утихло кругом;

співають півні;

стоїть над водою.

всіх відмінків;        

який? чий? котрий?;   

всіх відмінків, крім називного;

як? де? куди? коли?  звідки?

Важко віддає плоди шипшина.

Біла Церква – моє рідне місто.

Кілька дівчат скочило до танцю.    

Бити байдики – улюблена справа ледарів

Дідусь із Васильком пішов косити

Сто зозуль кувало щовесни.

Машина спускалася в байрак.

Мені осіння ніч короткою здається.

Я не перестаю боятися вітру

Ми не покинемо працювати.

Будуть акації привітно шуміть

Маленький хлопчик став дорослим.                                          

Шуміла осінь жовтими садами.

Сьогодні я такий щасливий.

Я хотів би літати, як птах.

Я прийшов провідати друга. 

Лине наді мною небо України.

Мені і в непроглядній пітьмі днів твоя лунала б мова солов’їна

Як романтично він умів оповідати про норов лебедів і звичаї гусей.

Млиновеє коло шумить.

Поля й толока лежали покриті грубою верствою снігу.

В гречках нескошених стоїть барвистий мед;

До мене підходить людина середнього віку;   

Щире слово – теплий промінь.

Хлопець занімів від здивування;

Стомились хлопці, присіли спочити;

Сідають на озера дикі гуси.

 підмет     

означення

присудок 

обставина

додаток

пароплав Некрасов, вітер–пустун;

риба щука, козак–бандурист;     

вітер пустун, заєць–біляк.

Не той тепер Миргород, Хорол річка не та.

За яскраве забарвлення дали омелюхам ще одну назву красавки.

Дрозди чикотні з діловитим азартом дзьобали ягоди.

Князь Кий скликав усіх мужів на раду.

Бажав я для скованих волі, для скривджених кращої долі.

Дорога ліворуч була наглухо закрита дубовими завалами

Десь за ланами_rомонів, затихаючи, ліс.

Любити ближнього – це найважливіша з людських наук.

Поезія - це праця зрима, думка смілої весни.

Бажав я для скованих волі, для скривджених кращої долі.

Дорога ліворуч була наглухо закрита дубовими завалами

Десь за ланами_rомонів, затихаючи, ліс.

Любити ближнього – це найважливіша з людських наук.

Поезія - це праця зрима, думка смілої весни.

Бажав я для скованих волі, для скривджених кращої долі.

Дорога ліворуч була наглухо закрита дубовими завалами

Десь за ланами_rомонів, затихаючи, ліс.

Любити ближнього – це найважливіша з людських наук.

Поезія - це праця зрима, думка смілої весни.

Бажав я для скованих волі, для скривджених кращої долі.

Дорога ліворуч була наглухо закрита дубовими завалами

Десь за ланами_rомонів, затихаючи, ліс.

Любити ближнього – це найважливіша з людських наук.

Поезія - це праця зрима, думка смілої весни.

Лиш боротись - значить жить.

У нього очі - наче волошки в житі.

А згори сипле та сипле, витрушує душу з дзвіночків.

В городі тиша й мовчазний передзвін l:ердець.

Бережи честь змолоду.

Ночвами моря не перепливеш.

Батьків не вибирають.

Щозміни норму виконуємо на сто відсотків.

По селу застрибало віддуння цокоту сокири.

Навколо запахло чебрецем і м'ятою.

Напечемо солодкої цибулі, із підчеревини нащкваримо шкварок.

Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.

У тихім сквері серед віт мармурова Венера.

Вузенька вуличка. Стіна, повита хмелем.

У синіх відрах листя лопушине.

Твої споrади світлі, але щемливі.