Контрольна робота № 3 з теми "Речення з однорідними членами, із вставними і вставленими конструкціями"

Гей рицарю жадібний, стережись. 

Кобзарю знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік.

Я сирота з Вільшаної, сирота бабусю.

Мужай прекрасна наша мово серед прекрасних братніх мов.

Гірке,Тарасе, твоє панування, краще б до людей ішов у найми. 

Краю героїчний, пісне соколина, ми розбили бурі вільними грудьми!

 Південний краю, як тепер далеко лежиш від мене ти.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

Прилітайте ластів’ята до моєї хати.

Мамо зваріть супу!

Верни до мене пам’яте моя.

Ну що ж товариші давайте звечора приготуємось, щоб зранку не вовтузитись.

А ще читайте книги любі друзі в них мудрість людська.

Веселі вітри співають свою пісню безмежному морю.

Як не любити вас літні ночі за лагідне тепло і спокій?

Дзвени моя пісне крилата у вітрах світової весни.

адже, на диво, нібито;

безумовно, по-моєму, до речі;

наприклад, віч-на-віч; зрозумійте;

однорідні члени речення

вставне слово

відокремлені члени речення

звертання

На мою думку краще залишитися вдома

Сусіди кажуть що він не виходив з квартири

Кажуть він придбав автомобіль

На жаль зустріч скасували

Ой дівчино шумить гай.

Старі дуби спасибі вам за осінь.

Понеси мене на крилах радосте моя.

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора.

Поля ліси голубе небо все викликає в мене радість.

Усе цікавить дитину будинки і машини пташки і комашки.

Все повторялось і краса й потворність.

Усе його цікавило а саме дорога ліс окопи під лісом.

Усі дерева дуби клени сосни є предметом зацікавлення ботаніка. 

Якщо придивитися уважніше, можна помітити: те, що здавалося байдужістю, насправді було стриманістю й честю.

Сонце світило надзвичайно яскраво, від чого здавалося що все тут позолочене.

Книга здавалося і справді вміла говорити зі мною, вона мала властивість розкривати дивовижні світи, переносячи мене в них.

 Усе тепер здавалося їй оповитим казковістю, таємничістю.

 Чорніє поле і гай, і гори.

Ніч була хоч і зоряна, але темна.

О слово рідне, орле скутий!

Він мені, може, друг, а може, і ні.

 … проте й літні радують моє серце.

… але не терплю холодних осінніх.

… напоєні пахощами бузку. 

 …бо тоді так хочеться вірити в краще.

уточнююча обставина

звертання

вставне слово

однорідні означення

уточнювальна обставина

звертання

вставне слово

однорідне означення

уточнювальна обставина 

відокремлена прикладка 

однорідне означення

вставне слово

У студентів почалася сесія,а у школярів - канікули.

Усі квіти: соняхи, кульбабки,волошки-тягнуться до нашого життєдайного світла

Стоїть на пагорбі в житах старий вітряк-дубовий птах.

Віра,надія,любов- це справді неодмінні супутники буття людського. 

А. Розділ науки про мову, який вивчає частини мови;

Б. Розділ науки про мову, який вивчає звуки мови;

В. Розділ науки про мову, який вивчає словосполучення і речення;

Г. Розділ науки про мову, який вивчає частини слова.

А. Складається з кількох словосполучень;

Б. Має лише підмет і присудок;

В. Має лише другорядні члени;

Г. Має дві і більше граматичних основ.

А.  У повітрі пахло розквітлими садами, молодими травами, зігрітою землею.

Б.  Пролітають над слободою то журавлині ключі, то косяки диких гусей.

В.  На села, на ниви і поля веселе сонце ллє проміння.

Г.   І дзвенить вітерець, і листочки тріпочуться ніжно.

А.  Довіра й честь панували в сім’ї.

Б.  Я не тільки проведу тебе додому, а й допоможу нести сумку.

В.  Дивиться вона не надивиться на свого сина.

Г.   Говори, говори моя мила: твоя мова – співучий ручай.

А.  Сад – то спів веселих птахів і сумних вітрів.

Б.  Тихе батьківське поле за поліським селом розляглось.

В.  Прекрасна усмішка весни, немов людські найкращі сни.

Г.   Весною чижик молоденький такий швиденький проворненький в садочку все собі скакав.

А.  Голубі сині фіолетові пасма хмар снували над горами.

Б.  Полум’я билося на вітрі величезним червоним птахом.

В.  Весна владарювала над полем і сосновим бором.

Г.   Мати зажурена заклопотана сумна.

А.  Збирають світлі золоті меди веселокрилі бджоли.

Б.  Чорні жилаві руки батька стомлено лежали на колінах.

В.  І прийшла зима заметільна сніжна морозна.

Г.   Сократ говорив рівним спокійним голосом.

А.  Вузька лісова дорога губилася в буйних зелених зарослях ліщини.

Б.  У руку взяв зерно важке і повне й кинув у землю.

В.  Чорна ніч спливала з чорного неба на чорну землю.

Г.   Польова дорога вела до густого соснового бору.

А.  Понад ставками росли верби, осокори, очерет, а кущі верболозу понахилялися аж у воду.

Б.  Восени листя вмирає і на брук осипається.

В.  Приємно і радісно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок, карасиків руками.

Г.   І вже починаєш не час цінувати, а кожну мить.

А.  Поля жовтіють, синіє небо, плугар у полі ледве маячить.

Б.  Оживляєм гори, води, вибудовуєм заводи, ростемо ж ми!

В.  Реве, свище завірюха, по лісу завило.

Г.   Тихесенько вітер виє, степи, лани мріють, над ставами верби зеленіють.

А.  Неспокій, рух і боротьбу я бачив скрізь: в дубовій і вербовій корі, у старих пеньках, у болотній воді.

Б.  Жінкам добирають елегантні, не дуже яскраві квіти як-от: троянди, тюльпани, гвоздики.

В.  Усе його цікавило: дорога, ліс, окопи під лісом.

Г.   Усе навколо: дерева, птахи, люди – сповнене весняної пружності.

А.  Мені все сняться сонце, співи, і Ви, і день весняний.

Б.  Він умів усяку селянську роботу робити, наприклад орати і сіяти, косити і молотити.

В.  Там були перепілки, кулики й курочки.

Г.   Шумить і дзвенить вітерець, і листочки тріпочуться ніжно.

А.  Вставні слова виконують синтаксичну роль членів речення.

Б.  Звертання в реченні виступає додатком.

В.  Вставні слова не є членами речення.

Г.   Вставні слова зв’язані з членами речення сурядним або підрядним зв’язком.

А.  Вам певно скоро на поїзд?

Б.  Але навіть Степан своїм приземленим розумом тямкує тимчасовість своєї влади.

В.  Відступати нам по-перше пізно а по-друге нема підстав.

Г.   Але доля звела нас дуже близько і повірте здружила.

А.  Аркадій махнув рукою мовляв нема за що ще йому аплодувати.

Б.  Кажуть мудрість приходить з роками.

В.  І кожен фініш це по суті старт.

Г.   Стало зовсім видно.

А.  Без мови рідної, повірте, важко жить.

Б.  Радуй вовіки, мій добрий народе, зерном і піснями всесвітні народи!

В.  Певно, сама через це наші пісні такі мелодійні.

Г.   Випадково, ясна річ, на вас може налетіти табун гусей.