Контрольна робота № 4. Речення з відокремленими членами

Я люблю сад пронизаний наскрізь ранковим сонячним сяйвом.

Хлопчик намагався відігріти задубілі на морозі руки.

Сюди переселяються птахи зігнані із сінокісних угідь і дрібні тварини. 

Був сонячний день сповнений невгамовного пташиного щебетання.

Окрім посуду, трипільці виробляли фігурки матері-землі.

За винятком баби Оришки, Чіпка нікого не любив. 

Ні птиць, ані людей, опріч ясної зірки.

Усі за винятком Марії, здивовано дивилися на мене.

Не знаючи броду, не лізь у воду.

Жита зашамотіли, підіймаючи догори свої похилені колоски.

 Закінчивши дослід, учні займають свої місця.

Прикрашаючи ялинку в нас був гарний настрій.

Де Залізняк душа щира де одпочиває?  

Повітря тут у видолинку особливо прозоре наче скляне.

Солов’ї нічні товариші мої у сад злетілись до вікна.

Тополя добре відомий молоді як співак.

Опеньки з’явилися – літо скінчилося.

 Час розправити крильця, пошарпані горем! 

Дуби кронасті – зелені собори – чітко вимальовують у воді свої силуети.

 Угвинтився в синяву жайвір, розсипаючи срібло пісень.

Дуби кронасті – зелені собори – чітко вимальовують у воді свої силуети.

Опеньки з’явилися – літо скінчилося.

Час розправити крильця, пошарпані горем!

Угвинтився в синяву жайвір, розсипаючи срібло пісень.

Десь далеко мабуть під Черніговом глухо гули  гармати.

Шарахнувся врізнобіч люд, розступаючись перед баскими кіньми. 

 За вікном згори було видно шуміло вирувало залите сонцем місто.

Нікого  тут крім мене й господині.

У яснім покрові в короні зір виходить ніч.

Дні летять повні сонця й музики.

Стрункі білі берізки соромливо ховалися за дубами.

Мені дитино мила дорожча воля ніж зерно твоє!  

Хустину кинувши на плечі надівши плаття весняна берізка вибігла надвечір і жде мене .

Я ненавиджу тих хто не сіявши жне.

Кінь відпочивши бадьоро вистукував копитами по лункій дорозі.

Похибки друзів за винятком зради ми повинні терпіти або виправляти 

Вона всміхнена а він сумний нахмурений .

Ти живеш у прекрасному й чарівному місті Києві .

Вночі повалив сніг тихий густий.

Ходить вітер мрійний мій веселик по дніпровій сивій ковилі.

що роблячи? що зробивши?

який? яка? яке? які?

а де саме? а коли саме? а хто саме?

Крім цих прапорів, на довгому держалі маяв ще білий прапор.

Засумував на рушникові лебідь, почувши тупіт вороних підков.

Мій приятель, викладач історії Миколай Миколайович, запевняє, що на нашому острові писали козаки свою відповідь турецькому султану.

Замість робитися майстрами часу, ми стали його бранцями.