КОНТРОЛЬНА РОБОТА №4 з теми « СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ. ПРОСТЕ УСКЛАДНЕНЕ РЕЧЕННЯ (ОДНОРІДНІ ЧЛЕНИ, ЗВЕРТАННЯ, ВСТАВНІ СЛОВА)» .

А. На щастя злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце.

Б. На щастя потяг було затримано через технічні проблеми.

В. Усі іспити сестра на щастя склала на високі бали.

Г. Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу.

Д. Поки працювали в полі дощу на щастя не було

А. Ріка звичайно не Егейське море котре походить звісно від «еге».

Б. Трава в полі як там кажуть аж шумить лізучи із землі.

В. На жаль тут не було ніяких сумнівів донька не повернеться.

Г. У кожному ділі є свої майстри та своє так би мовити натхнення.

Д. Словом були ми схвильовані й ентузіазм усе-таки в нас буяв.

А. Вітер дужчав принаймні очерет шумів так що заглушив навіть думки.

Б. Як не гуляла війна по висоті проте не все ще спалила.

В. У ці дні в школах панує тиша адже канікули настали.

Г. На думку професора посилається більшість викладачів.

Д. Можливо блискавиць крило ці горді коси заплело?

А. Здається ж люди все у них людське але душа ще з дерева не злізла.

Б. Здається небо й землю розхитають. І тут і там і десь аж на горі..

В. Здається з нами щось уже не те... . І навіть люди місто й камні...

Г. Здається дивом кожне слово що з серця лине у віки.

Д. Здається часу і не гаю а не встигаю не встигаю!

А. Наш тренер ... Дніпро перепливти.

Б. ... весна вже настала?

В. Кожен ... мріяти про велике.

Г. …. орел здійнятися вище хмар?

Д. Україна ... знову перемогти.

А. Годі вам, гурт ворогів і прихильних, марні слова промовлять.

Б. Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним пів світу обняла.

В. Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

Г. Рука в руці - і музика жива, спинися, мить, зіграй сонату вічну.

Д. Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов!

А. Тебе я земле всю сходив до краю.

Б. О жовтий квіт мелодії розстань над строгими квадратами перонів

В. Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління.

Г. Я не спатиму люба до світу буду думати й буду писати.

Д. Ой не крийся природо не крийся що ти в тузі за літом у тузі.

А. Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Б. Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.

В. Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

Г. О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз - ще й тлінно.

Д. О, Борисфене, батьку наш і друже, біля твоїх родючих берегів ти нас єднав в часи прадавніх зрушень.

2,3,4

3,4,5

1,2,3

1.3,4

Нас не спинять ні холод , ні спека, ані куля , ні яд, ні багнет.

Спокійно розважливо тече розмова.

 Я візьму того смутку і горя важку половину у розтерзане, горде, нескорене серце моє.

Візьми чорнила і паперу та й напиши мені листа.

присудки

додатки

обставини

підмети

Тягнуться до сонця і квіти, і трави, і віти кучеряві.

Щасливо, радісно весільно квітує нива молода.

Сила, та розум – краса людини.

У нашому саду ростуть такі дерева – яблуні, груші, сливи.

 Жив, живеш і будеш жити мій народе.

Не розлюблю тебе ніяк, моя вишнева Україно.

Люблю я сонечко, тебе.

О краю мій тужу я за тобою!

Пахне вітром і землею вогкий вітер-срібнокрил

Ніколи не повертаються назад три речі час, слово, можливість

У дружбі немає ні боржників, ні благодійників.

Орбіту літа дописав листок і ліг на стежку, що прямує в осінь.

Чи знаєш ти , хлопче, якого коня тобі серед поля вготовила доля?

Летіть, летіть, нестримні журавлі, через усі держави і кордони.

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

 Вийди, вийди сонечко, на дідове полечко, на бабине зіллячко.

тире

кому

двокрапку

апостроф

Всі кольори я душею прийму: білі, рожеві, блакитні, червоні.

Діти кинулися один перед одним рвати чудові квіти: рожеві гвоздички, лілові дзвіночки.

Обважніле листя дерев, зелень кущів картоплі - усе ніби порозбухало водою.

Яблуні дихають цвітом росяно, червоно, біло.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

З берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів.

Плітки -найгірша звичка і найбільше лихо.

Порядності і чемності навчають у дитинстві

Від ножа рана заживає, від слова загниває.

Розуміння і каяття завжди приходять пізно

Вставлена конструкція;

вставне слово;

вставне словосполучення;

двокрапкою і тире;

лапками;

дужками або тире;

крапкою з комою.

1

2

3

4

5

Колего Петре, Ярославе Андрійовичу, добродію Іваничук.

Колего Петро, Ярослав Андрійовичу, добродію Іваничук

Колега Петре, Ярослав Андрійович, добродію Іваничук.

Колего Петре, Ярославе Андрійовичу, добродій Іваничук

Ми садили ліс у полі і дубочки і тополі і осику і ліщину і червону горобину. 

Дерева трави квіти усе жило в очікуванні весняних сонячних дотиків.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.  

І заспівало все у цім краю Карпатські гори ріки і смереки.