Контрольна робота Однорідні члени речення, вставні слова, звертання

За городом срібною гладінню розлився ставок, за ставком верби до води похилилися, за вербами на пагорбі хати біліють

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уночі несподівано знявся північний вітер, небо скоро затяглося хмарами

Уже сонце скотилось до заходу, уже степова трава лисніла червоним одлиском

члени речення, які виконують ту саму синтаксичну функцію і поєднуються сурядним зв'язком;

члени речення, які виконують ту саму синтаксичну функцію і поєднуються підрядним зв'язком;

члени речення, що виражають ставлення мовця до сказаного;

члени речення, що відповідають на питання непрямих відмінків. 

Радіють молодій обнові берези, клени, явори.

 Моя мати перша в світі навчила мене любить роси,

Легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній город і калину.

Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною.

У наші дні українська книга, малярське мистецтво, музика, блискуча виконавська майстерність наших артистів і цілих ансамблів здобувають щодалі ширшу популярність. 

Над Россю, Дніпром і Сулою в задумі шепочуть гаї. 

Наша література спроможна творити значне, довговічне.

Все здавалось прекрасним і простим: вітер, хвилі і сонце. 

Сьогодні і завтра вчитель буде відсутній. 

Давайте сходимо на ковзанку та в кіно. 

Сьогодні і завтра Марії Іванівни та Йосипа Остаповича не буде. 

Минуло вже декілька днів і ночей, а його досі немає. 

 Все приймало незвичайний, казковий характер.

Місяць під темним крилом ночі зразу ожив і засвітився білим, чарівним огнем. 

Нап’юся ще солодкого настою тих молодих вишневих вечорів. 

Аж ось наступила темна, глуха ніч. 

У сумці лежала купка зошитів та пенал. 

Завтра станеться усе: і приїзд Марійки, і сватання Михайла, і знайомство наших батьків. 

На стіл він поклав двох жуків та ящірку. 

Хочеться побачити море і гори

Жито, пшениця й овес все разом поспіло й присохло. 

Вона завсігди приносила з дому гарну їжу: пиріжки, перепічки, коржі .... 

А у Дем’яна страва добрая була: і маслечко, і сало, і сметана.

Дітей приваблювали його партизанські цяцьки: автомат, пістолет і німецький кортик. 

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок

З берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів. 

Посаджене матір’ю насіння зійде, зацвіте, закрасується, перев’ється по всьому городі.

 І хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, в тім світі.

 Між Гончарівкою й Дігтярами вип’явся високий та обривчастий згірок із загубленою чи призабутою назвою.

Остап зірвався на рівні ноги й не пішов, а побіг далі. 

Листки то намагаються ухопитися за гілку, то наче звисають.

Тече Дніпро між кручами уперто розбурханий, нестримний і рвучкий.

 Маска ховає обличчя, але не ховає очей. .

Бог же вчить терпіти не ярмо, а лиш труднощі дороги.

Присудком

додатком

підметом

обставиною

звертання

узагальнювальне слово

вставне слово.

підмет

почуття радості

невпевненість

упевненість

почуття жалю

Осінь стояла напрочуд погожа й тепла.

Степові волошки дивляться на нас із трави, похитують своїми голівками і манять до себе.

Я люблю і вітер і сніг.

Налетів сильний і холодний вітер і зірвав останні листочки.

Ніщо життя не стишить: ні постріли, ні зрада, ні підступ, ні трутизна продажної душі.

Мій отчий дім даруй мені легенди і пісні і мамине до болю рідне слово .

Велетенські хвилі набігали на берег, обламували його, й підмивали прибережні дерева та кущі .

Кілька разів збирався Мишко прийти в сад на світанку та не міг подолати лінощів .

підметом

додатком

не є членом речення

означенням

на щастя, мабуть, видно, до слова

можливо, здається, видно, мабуть

як відомо, навпаки, наприклад, звичайно

безперечно, напевно, природно, звісно

І здається мені в цю мить: стягом нашої перемоги стиглий колос в степу шумить.

Відомо, що задовго до польоту Гагаріна, виступаючи на з'їзді письменників, Довженко присвятив свої роздуми космічній темі.

Така прекрасна була та пісня, що, здавалось, і листочки на тополі перестали шелестіти, прислухаючись до материнського співу.

Боюсь людей, що проживуть, як гості, все життя: від них, чогось мені здається, віє цвинтарем.

Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули.

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік. 

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим .

Сподіваюся, сину , ти усе зробив правильно.

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ .

О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив 

Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули

Пішла вона ще під інше віконце послухати може, там на неї чекають

Пішла вона ще під інше віконце послухати, може, там на неї чекають 

Пішла вона ще під інше віконце послухати, може там на неї чекають 

1

2

3

4

підмети      

додатки    

означення

присудки