Контрольна робота. Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова

Діти! Час додому!

Увага!На дорозі- діти!

Діма не приніс зошити

Можливо, Діма забув зошити.

Горнуся до тебе Україно

Благослови мене рідна земле як мати в дорогу

Учні дістаємо подвійні листочки

На думку синоптиків може бути ожеледиця

О мово! Хто без тебя я?

Галю, ходімо гуляти!

Петре, Марійко йдіть до дошки.

Заходимо до класу, учні.

Можливо, ти, не готовий до урок?

Проходьте, любі друзі.

Цвіти, розквітай, Украіно!

Тато, коли ти повезеш мене на рибалку?

впененості, невпевненості

джерело повідомлення

зв'язок між думками

якісних ,відносних

усе-таки, можливо, по-перше

одже, мабуть,щоправда

навіть, нібито, адже

по-моєму, на жаль, на думку вчених

джерело повідомлення

впевненість

невпевненість

емоційна оцінка

Вставні слова є членами речення.

Вставні слова не є членами речення.

На письмі вставні слова не відокремлюємо комами.

На письмі(не залежно від позиції) кому ставимо лише після вставного слова.

Кажуть він придбав автомобіль

На жаль зустріч скасували

Сусіди кажуть що він не виходив з квартири

На мою думку краще залишитися вдома.

3

2

1

0

Іван Франко, як відомо, знав чотирнадцять європейських мов.

Довженко-оповідач, здається мені, перевершував Довженка-художника.

Хлопець я молодий і, на думку багатьох дівчат, навіть, симпатичний.

Вже, сказати правду, і я немолода, але ж і дячиха красуня — нічого сказати!

Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то й за саньми побіжить.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь вже почалось.

Вже почалось мабуть майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь, вже почалось.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Вже почалось, мабуть майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Наш тренер… Дніпро перепливти.

… весна вже настала?

Кожен … мріяти про велике.

… орел здійнятись вище хмар?

Україна … знову перемогти.

Сьогодні ранок ще холодний а в тім надій на теплий день не полишаю.

А може щастя вже шукати нам не треба? Воно навколо нас.

Невдача ніскільки його не змінила а навпаки він став ще міцнішим.

Відступати нам по-перше пізно а по-друге немає підстав.

Сорок літ спливло за видноколом а здається ніби ще й не жив.

Вітер дужчав принаймні очерет шумів так що заглушив навіть думки.

Як не гуляла війна по висоті проте не все ще спалила.

У ці дні в школах панує тиша адже канікули настали.

На думку професора посилається більшість викладачів.

Можливо блискавиць крило ці горді коси заплело?

Біліло небо білястим здавалося тонко вібруюче повітря.

Тиша стояла якась неспокійна а світле безмежжя здавалось крихким.

Раптом земля затряслась і ось-ось здавалось будинки заваляться.

Нам здавалося наче з дерев сиплеться золотий дощ осені.

Раніше озеро здавалося безмежним сьогодні ж бачу озерце.

Ріка звичайно не Егейське море котре походить звісно від «еге».

Трава в полі як там кажуть аж шумить лізучи із землі.

На жаль тут не було ніяких сумнівів донька не повернеться.

У кожному ділі є свої майстри і своє так би мовити натхнення.

Словом були ми схвильовані й ентузіазм усе-таки в нас буяв.

На щастя злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце.

На щастя потяг було затримано через технічні проблеми.

Усі іспити сестра на щастя склала на високі бали.

Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу.

Поки працювали в полі дощу на щастя не було.

Чужа душа то кажуть темний ліс.

На диво птахи ще не відлітали у вирій.

Без сумніву і ми не в тім’я биті.

Мабуть сонця сьогодні буде мало.

Отже червень починаються канікули!