Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова

Запам’яталося гарне дівоче обличчя.

В альбомі були давні студентські фотографії.

Сірий припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь.

Це був високий інтелігентний чоловік.

Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? 

Усе закарбувалося в пам’яті розмови, погляди, пісні.

Розмови, погляди, пісні це наймиліші спогади.

Усе розмови, погляди, пісні закарбувалося в пам’яті.

Розмови, погляди, пісні усе закарбувалося в пам’яті.

Ні, не вагання рівновага стала долею митця. 

Люблю читати детективи і фентезі.

За вікном то дощ, то спека.

Дерева і трави вітають весну.

Повітря пахне полуницями та дощем.

Про це говорять усі лікарі та стоматологи. 

Різне трапляється в житті: злети й падіння, щастя й печаль.

Читання для мене – джерело раціонального мислення й натхнення.

Наш колектив гастролював у Києві, Харкові, Китаї.

Батьки завжди підтримують і допомагають нам. 

Максим увесь день працював — завзято, наполегливо й продуктивно.

Максим увесь день завзято, наполегливо й продуктивно працював.

Максим увесь день завзято працював: готував доповідь, лагодив комп’ютер, відповідав на телефонні дзвінки.

Максим увесь день завзято працював, готував доповідь, лагодив комп’ютер, відповідав на телефонні дзвінки.

Максим увесь день працював: часу залишалося обмаль.

Моє село мої тумани Мої весінні солов’ї Досвітні роси на світанні

І грози й вигроми мої Усе що чув що передбачив, не виплакати.

Усе було все кануло у Лету розлуки зустрічі прощання і жалі.

Скрізь у саду в полі у лісі панував осінній спокій.

На світі можна жить без еталонів По-різному дивитися на світ

Широкими очима з-під долоні Крізь пальці у кватирку з-за воріт.

 Уся земля, мов килим під тобою, 3 усіх джерел дзвенять мої пісні.

За хвилю знов усе стихає І птахи, крик, і воза стук.

Все кругом жило, змагалось, Ліс дивився і шумів.

Все в нас є. Скільки щастя і світла, скільки сонця сьогодні над нами.

Пенсне поблискувало то тепло, то суворо.

Шевченко вважають основоположником нової української літературної мови,бо йому вдалося, поєднавши книжні, народопісенні, фольклорні, діалектні елементи з живою розмовною мовою, утвердити в літературні норми їх використання.

Шевченко утвердив і виховав національну гідність українського народу.

Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю.

Князь вибіг, скочив на коня, поводи стягнув.

З безмежним коханням, із захопленням із невимовним жалем дивилася на нього.

Вони в один раз починають крилами і тріпотати, і співати, тьохкають,

щебечуть аж заливаються, аж у вухах лящить.

Традиційний одяг виразно розкриває прикмети певного народу, його матеріальної та духовної культури.

1

2

3

4

5

Львів неповторний ранковий чи вечірній, весняний чи осінній, сполосканий

липневою зливою чи притрушений молодим сніжком.

Наші вуличани, окрім хліборобства, ще мають і ремесло в руках столярство

шевство, стельмахівство, бондарство й мірошництво.

Усього потроху добавляє в горщик і помідор і петрушку і цибулю і стручок перцю і листок лаврового листя.

Все і дзвінкі гори, і дзвінке повітря і ліси починало від кожного слова бриніти як

грандіозна мембрана.

„Кобзар” читали перечитували заучували напам’ять і переписували в Києві

у Харкові у Полтаві і в інших містах і селах по обидва боки Дніпра.

Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем.

Біля хати зашуміли внуки – радість і надія у житті.

В саду цвіли бузина і калина.

Шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

Над широким Дніпром у промінні блакить, і висока, і тиха могила.

І в промисловості і на транспорті все ширше і ширше впроваджується автоматика й телемеханіка.

Багатство й слава не приносять радості, а призводять до ворогувань і клопотів.

Пахло і весною і листям і квітами.

Все частіше то там то тут чувся веселий сміх.

Закони вод вітрів і хмар і світла відкрились нам у ті далекі дні.

Микито знов мою пораду ти забув і судиш про князів.

Пригадайте мамо те прощання край воріт де сяяла роса

До тебе Україно струна моя перша озветься.

До тебе мій дорогий юний друже приходять усе нові та нові книжки.

Густий, соковитий, запашний бур'ян з-під ніг слався, мені здавалося, до самого обрію.

Оце (одного разу було свято й погода), сиділа стара Кармелиха коло своєї хати на призьбі, дивилася у поле на шлях.

Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий.

Почуття підлого переляку і жадоби жити (за всяку ціну жити!) змагалося з почуттям честі.

Усе довколишнє здавалося їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір.

Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося зелене листя.

Багатьом здавалося що й увесь півострів зараз палає в пожежах.

Широкі промені вдарялися об кам'яні плити, від чого здавалося що все тут пливе, рухається, злітає в просторі.

Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів.

Такі експерименти, очевидно, необхідно продовжувати.

Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні.

Зміст цього поняття, на мою думку, треба уточнити.

Зоре моя вечірняя зійди над горою.

Прийми ж цей спів хоч тугою повитий та новий хоч гіркий та вільний.

А може зараз ти не в полі любий а десь у теплому гостиннім домі.

Земле Тобі на рану не висиплю солі.

Радуйся, земле моя, радуйся, рідний народе, сонце твоєї свободи цілому світу сія.

Місяцю-князю, нічкою темною тихо пливеш ти стежкою таємною.

Слався, рідна Україно, наша земле золота.

О земле, моя нема рідніш за тебе.

Над широкими сіножатями, над зеленими ярами встав легесенький туман.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Блакитними очами дивляться мені в очі весна й небо.

 А вона почула й передумала до нас іти.

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі мабуть залишають свої сліди.

 Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу, і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Дерево переплелося вітами, кущі шипшини порозросталися.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

ншими словами зв’язок мови й мислення має свій конкретно-історичний вплив

для кожного народу.

Під ногами була безодня та на щастя Соломія вхопилася за кучу очерету і вилізла.

Здавалося малому, що стовпи, які підпирають небо, мають упасти.

Здавалось болотам не буде кінця.

З вікон рідної хати видно розлогі поля.  

 На диво всій родині мама вигаптувала святковий рушник.

 Молодим на весіллі дарують на щастя родинний оберіг.

Дідусь видно сьогодні закінчить майструвати воза.