Контрольна робота. Односкладне речення. Просте ускладнене речення. Речення з однорідними членами. Речення зі звертаннями, вставними словами

Налякані чужим голосом, птахи з тривожним писком крутились над головою Соломії (М. Коцюбинський)

На сірий камінь - сірий дощ... (Д. Павличко)

Підеш собі, зажурившись, гаєм по долині (Т. Шевченко)

Без гарячої любові до природи людина не може бути митцем (О. Довженко)

В заплаві Десни - озера краси неймовірної, повно риби, дичини (Ю. Збанацький)

Балки - то наша колиска (О. ГОнчар)

Моє життя - розтрощене корито, і світ для мене - каторга і кліть (В. Симоненко)

Руки твої роботящі - ось твоє щастя (О. Підсуха)

Посієш вчасно - вродить рясно (Народна творчість)

Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Л. Костенко)

Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну (В. Сосюра)

І дивно бачити на холодному небі ті завірюхи, коли навколо ще серпнева ніч (Б. Антоненко-Давидович)

Посієш вчасно - вродить рясно (Народна творчість)

Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Л. Костенко)

Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну (В. Сосюра)

І дивно бачити на холодному небі ті завірюхи, коли навколо ще серпнева ніч (Б. Антоненко-Давидович)

Посієш вчасно - вродить рясно (Народна творчість)

Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Л. Костенко)

Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну (В. Сосюра)

І дивно бачити на холодному небі ті завірюхи, коли навколо ще серпнева ніч (Б. Антоненко-Давидович)

Колись без'язикі, німі, забиті і уярмлені народи піднімаються на повний зріст...

На крилах фантазії думки літають в країну таємничої ночі, там промінням грають, там любо так сяють лагідні веснянії очі (Леся Українка)

В погожі літні ночі, в морозні ранки і вечірній час... ми думаємо, правнуки, про вас (В. Симоненко)

Вузька польова дорога одразу за селом пірнає в ранковий розлив туману і зникає десь у гущавині трав та верболозів (Д. Прилюк)

Над далекими горбами небо ніби зливалось з землею, вкритою товстим білим сніговим шаром (І. Нечуй-Левицький)

Голова у нього була темноволоса, велика і великі розумні сірі очі... (О. Довженко)

Моя рука ніколи і нікому ні кривди, ні біди не принесе! (Д. Павличко)

На той раз суддями були Якіїсь два Осли, одна нікчемна Шкапа та два стареньких Цапа (Л. Глібов)

Холодний колючий вітер гнав низько над землею важкі олив'яні хмари! (В. Кучер)

Вітер віє з поля на долину, над водою гне з вербою червону калину на каині одиноке гніздечко гойдає (Т. Шевченко)

Ураз усе покращало біля мене і ясени з блакитними тінями й зееним шумом, і нагорблена клуня з чотирма вітрами, і скрипливі ворота, од яких піде в щось гарне моя дорога... (М. Стельмах).

Біль втрат, і дух степів полиновий, і дніпрову блакить, і рожеві, як юність світання все забрали з собою і все несемо на схід (О. Гончар)

Слово моя ти єдинає зброє ми не повинні загинуть боє (Леся Українка)

Всю кров тобі Вітчизно завжди готові ми віддати (В. Сосюра)

Який ти світе теплий і широкий! (А. Малишко)

Чи не продали б ви чоловіче тої ялинки, що росте в вашім садочку? (М. Коцюбинський)

Мені осіння ніч короткою здається (Леся Українка)

Де зараз ви кати мого народу? (В. Симоненко)

Тихе блідо-блакитне море здається спить (М. Коцюбинський)

По обидва боки левад видно на косогорах густі садки (І. Нечуй-Левицький)

Поширене звертання

Вставні слова

Вставне словосполучення

Непоширене звертання

Як я ненавиджу ті очі і ненавидячи люблю (В. Симоненко)

Гнуться клени ніжними колінами, чорну хмару сріблять голуби... (М. Рильський)

Посієш вчасно - вродить рясно (Народна творчість).

Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками (О. Довженко)