Контрольна робота. "Просте речення. Головні та другорядні члени речення"

Повиті МЛОЮ стоять у задумі стрункі тополі.

Молоденькі сади ми посадим НА КРУЧІ.

Польова ПОВИТИЦЯ полізла догори по стеблинці жита.

Адресовані людям вірші - найщиріший У СВІТІ лист.

газ/азот, Говерла/гора, природа/чарівниця

Дунай/ріка, дівчина/боєць, лікар/еколог

хлопець /богатир, печиво/ асорті, квітка/конвалія

пан/директор, сон/трава, ніч/чаклунка

місто/Львів, рослина/чорнобиль, учень/відмінник

Під байдаркою ламається крига й наче тоне в глибині моря.

У тебе голос чистий як струмок.

Дощ ллє як з відра.

Степ мов палав під тим сонцем.

Веселий дощ посипався мов крізь сито , вмить заснував прозору далечінь.

Пахло конваліями.

Сестра намагається вишивати.

Дмитрик гнув кирпу.

Хай кожен із вас заспіває

Я буду крізь сльози сміятись.

У груші був тоненький голосочок.

Я хочу вам про рідний край сказать.

Вирушали козаченьки слави здобувати.

Я блукав містом своєї ЮНОСТІ, марно шукаючи вчорашні споруди...

Янек напівдрімав, напівмріяв про своє МАЙБУТНЄ.

Вкрилась темна ЗЕМЛЯ зіллям-рястом дрібним.

Як же вірять в весну ці обмерзлі гілки НА ДЕРЕВАХ.

меч/риба, футболіст/динамівець, пан/ директор

трава/ буркун, плазун/ удав, риба / івасі

жук / короїд, розмай /зілля, вітер/ пустун

народ/ творець, гриб/ трюфель, учитель/фізик

палаци/музеї, Синевир / озеро, квітка / нарцис

Полив як з відра наглий краплистий дощ.

Люблю мов сонце материнську мову.

Ліс осінньої пори був наче кований з ясної міді.

Вийшовши з вулички, Гнат наче впірнув у море білого світу.

Я почервонів як рак.

І новорічна ніч як казка.

Він рідний нашим городам і селам.

Сад великий, але старий, запущений

Мова це розум і руки, сутність народу.

Хай я не людина, ну й Хома не чоловік.

Людина без волі мов кінь на припоні.

На гіллі рясному цвіте немов сніжинки.

Мої слова не зброя, а ридання.

Життя без книги хата без ридання.

Творчість завжди мрійна і тривожна.

Друзі поїхали відпочивати.

Лиш боротись - значить жить.

Сотні птахів почали співати.

Дід виявився не ликом шитий.

Запорожець в очах народу був героєм.

Він буде мешкати в нас до від'їзду.

Ми тільки почали розгадувати світ.

Матері забуть не в силі.

Подарую тобі світанок НА ПАМ'ЯТЬ.

Сміливі завжди мають ЩАСТЯ.

Це було зроблено ДЛЯ ПОТІХИ.

І на тім рушничкові оживе все знайоме ДО БОЛЮ.

Іти ставало важче.

Дерево ліворуч розквітало.

Поважати людей необхідно.

Усе найкраще в нього з колиски.

Повітря НЕНАЧЕ прозорий граніт.

Це потрібно тобі ЯК п'яте колесо до воза.

Зростом він був майже ЯК батько.

Котилися молекули ЯК гноми.

Там, на землі, щось падало, цвіло, було РОЖЕВЕ, СИНЄ і ЗЕЛЕНЕ.

БЕЗМОВНИЙ був цей світ.

Зіграй мені осінній плач КАЛИНИ.

НЕСКАЗАНЕ лишилось несказанним.

Вовків боятись - у ліс не ходити.

Здається, довго буде мрячити надворі.

Інфінітив характеризується здатністю виконувати різні синтаксичні функції.

Дівчина пішла на леваду білити рушники.

присудок

додаток

обставину

означення

Пливуть і пливуть колискові фрегати.

Летять космонавти на крилах лелек.

У тихе небо струменить тепло.

В старім гнізді танцюють лелечата.

Усе геніальне просте.

Тут осінь наче храм.

Слово не горобець.

Найвище уміння почати спочатку.

Час не наша власність.

Усі ми хочемо миру.

Тут ми з Піратом і кинулись до моркви.

Може, Бах, віки подолавши, у твоєму серці воскрес?

Мільярди вір зариті у чорнозем.

Три велетні зібралися і журяться.

Ми не могли у світі розминутись.

Ти здатен на смертельні вітражі.

Що можеш ти зробити для прогресу.

Я буду грати на Подолі.

Ліс був живий.

Стояла самотня жінка.

Уже мистецтво ждать перестає.

Мабуть, були ми дуже молоді.

Хай спочине душа в оберегах беріз.

Я мушу вам освідчитись в симпатіях.

Птиці зелені у пізню пору СПАТИ злетілись на свіжий поруб.

Я хочу ВСТАТИ вранці на зорі.

Жоржини прийшли ПОКЛОНИТИСЬ йому.

Поет втомився за краєм ТУЖИТИ.