Контрольна робота. Поглиблення і систематизація найважливіших відомостей із синтаксису, пунктуації і стилістики (І частина) (тестування).

вжити заходи

постачати продукти

відсутній із-за хвороби

чинити опір

Частина депутатів проголосувала за рішення

П'ять студентів склали іспити

Більшість школярів зраділи

Мати з дочкою вирішили

Язиком поле не орють.

За добро добром платять.

Козацькому роду нема переводу.

Весняний день рік годує.

Спасибі ж любий побратиме за китицю цілющих слів.

Бо ти чоловіче такий вже зроду все б тільки очі витріщав на вроду.

Безмежне поле в сніжному завою о дай мені обширу й волі!

Повій вітре буйнесенький звідкіль тебе прошу.

Отже лелека переламав крило, а тому не зміг одлетіти до вирію.

Здається ластівки ніколи не можуть притомитися.

Чи, може, в них така була писемність, що ми її читати не втнемо?

День весняний кажуть цілий день годує.

Там, попереду, біла скатертина замерзлого ставу.

Тіні довшають і густішають, просочуючись темрявою.

Люди, стомлені дорогою, вже сплять.

І снують вони, давні товаришки, тихі розмови.

Стала біля обгорілого танка й замислилась.

Пройшовши по небу, тепла, тиха червнева ніч стала оволодівати і землею.

Обличчя розм’якло і стало добродушне.

Небо стало схожим на густо розведену у воді синьку.

Ягорове подвір’я порожнє, щітка в глині стирчить, ніким не торкана, і душу хлопцеві опікає смуток якоїсь гіркої непоправної втрати.

В’юниться стежка поміж очеретами, іде Єлька туди, куди сама стежка веде.

Протягом усієї минулої зими я відчував: щось має статись у цьому світі, щось неминуче станеться.

Кияни, що зі своїх валів спостерігали за цим дикунським розгулом розбою та грабіжництва, здригнулися від думки, що й сам Київ може одного дня поділити долю Нижнього міста.

Які прекрасні ці квіти...

Допоможіть підготуватись до контрольної.

Як гарно в лісі.

О, сонце ясне, ти прекрасне!

Місто швидко стало рости, перетворюючись на значний культурний та торговельний центр. 

У ХІV столітті її замінила кам’яна споруда.(

Вона була дерев’яною.

Її збудували у ХVІІІ столітті у Львові, на Юрській горі.  

Стара підсліпуватими очима розглядала своє давнє шитво і мабуть нічого не бачила окрім плямистого мережива.

Гадаю уже не чекав ніякої неприємної несподіванки.

Читачу чи не здається тобі світ іноді нудним?

Яка ж ти мальовнича яка різнобарвна і яка безсумнівно привітна…

Які ж прекрасні, ці теплі ночі весни.

Попрацювавши, ти став багатшим.

Тривожні думки охопили мене.

Ми зігрівалися променями сонця.