Контрольна робота «Речення із звертаннями, вставними словами. Пряма мова. Діалог» ІІ-Варіант

До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься.

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів. 

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань. 

Так

Ні

Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Так, друже мій, ми любимо одно: старої творчості додержане вино.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Тебе я земле всю сходив до краю.

О жовтий квіт мелодії розстань над строгими квадратами перонів

Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління.

Я не спатиму люба до світу буду думати й буду писать.

навіть;

мабуть;

отже;

може.

впевненість або невпевненість;

емоції мовця;

ввічливість, привернення уваги співрозмовника;

джерело повідомлення.

Заєць, як відомо вдень лежить і відпочиває…

Отже, коли хочете говорити про бекаса, треба перш за все говорити про собаку.

Явори і ясени, дуби і липи, здавалось народили цю хату

Випадково ясна річ, може на вас налетіти табун гусей, випадково ви можете її заполювати.

Запам’ятайте, найпростіший спосіб уникнути грибних отруєнь – збирати лише ті гриби, які вам добре відомі.

Тоді шкурка в лисиці робиться густа та лискуча, а, як відомо, лисицю полюємо виключно через її знамените хутро.

По вулиці йду і, здається, уперше розплющив я очі на світ.

Тепер повернули, без сумніву, до лісу.

за змістом та інтонаційно;

за допомогою сполучників;

за змістом;

за допомогою розділових знаків.

«Васильку, а йди сюди» — гукнув з подвір’я батько.

«Голубчику, рятуй!» — тут простогнала Щука

«Чого ти журишся?» — вона спитала тихо.

«Ніщо так не красить людину, як натхнення», — подумала Ярославна.

Поет змальовує всенародний визвольний рух, коли: «жінки навіть з рогачами пішли в гайдамаки».

Потім філософ здивував його такими словами, скажіть матінці-цариці, що мені моя сопілка й вівця дорожчі царського вінця.

Як зазначає В. дон Герибольдт: Мова — це дух народу.

З болем пише Т. Шевченко про українське село: «Чорніше чорної землі блукають люде».

Ярославна подумала: «Ніщо так не красить людину, як натхнення».

Мудрець наполягав: «Краще слухати, ніж говорити».

І тихо-тихесенько я промовляла: «Сон літньої ночі, мені тебе жаль…»

Струна бринить лагідною луною «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»