Контрольна робота. Синтаксис. Просте речення.

Мета життя - зоря на людськім виднокрузі!

Земля-трудівниця аж парує та людям хліб готує.

Керувати - це передбачати.

"Слава!" докотилось і лягло до ніг.

Весело щебетали в гайках пташки.

Слово, чому ти не твердая криця, що серед бою так ясно іскриться?

Скресання криги - це завжди свято для дітвори.

Собор збудували дуже давно, ще за козаччини.

Густа тінь у воротах повітки здавалась чорною.

День був ясний, теплий, весняний.

Життя здавалося тоді вічно щасливим.

В тіло почало входити м'яке тепло і напівсон...

День був тихий, теплий, ясний.

Я готовий відповідати за вчинки моїх дітей.

Я менш за все схильний проповідувати благодушність.

Я для вас рад жити.

Жваво, з козацькою енергією заходився Семен ставити хату.

Мій брат став дизайнером.

Сократ почав промовляти знову.

Ми почали співати в один момент.

Плисти проти течії важко, особливо коли річка швидкоплинна.

Ремісники працювали з металом і виготовляли знаряддя праці чи зброю.

Синє небо змінило свій колір, і навколо потемніло.

Поясни усім, коли потрібно приходити.

Четверо учасників засміялися.

Будівництво не збираються закінчувати.

Я би не розпускав губу.

"Чорна рада" - роман.

Кожен з нас став переможцем.

Менеджер попросив допомогти.

Мабуть, доведеться прикусити язика.

Пара коней почала повертати.

Літає над степом сокіл, шугає попід хмари.

Хтось, раптом, починає грюкати у двері.

Може, ти бачив цю картину?

Поясніть мені, будь ласка, цю задачу.

Я воду пив і слухав милі звуки.

Ішов кобзар до Києва та й сів спочивати.

Дніпром починала вже йти крига.

Пройти без втрат - головне завдання.

Людей у церкві повно.

Неси ж мене, коню, по чистому полю.

Ми - атомні заручники прогресу.

Я вірую в красу, красі я поклоняюсь.

Рясно вродили яблуневі плоди.

Йду додому стежкою вузькою.

Тумани линуть полями й долинами.

Вантажать динь багряні кулі.

Весною в селі встають рано.

Чесне діло роби сміло.

У нас нема зерна неправди за собою.

По роботі пізнати майстра.

Гаряче сонце, літня тиша.

Решетом воду не носять.

Йду в простори, чулий і тривожний.

Без охоти нема роботи.

Сухе надвечір'я.

Зустрічали схід сонця.

А ось поруч - усміх, ласка, мати.

Надворі світає.

Іноді людям щастить у житті.

Під скрип яворини краще спиться.

Кінь аж смикнувся від гавкоту.

Мною аж надто піклуються.

Працювали щиро, від усього серця.

Мрячило вранці другого дня

Над лісом гаснуть останні зорі.

Сусідка забігла до нас по горіхи.

Не питай старого, ані бувалого.

Отак пролечу сніжком над долиною.

Освітлений вогнями, підходить пароплав "Тарас Шевченко".

Люблю зими живі картини.

Від козаччини до Чорнобиля - усе українське життя стає епосом.

Весна - художник дуже знаменитий.

Нашу індивідуальність створює пам'ять.

Митець - створіння примхливе й складне.

Брат радий допомогти.

Сестра вміє співати.

Батьки поїхали відпочивати.

Студенти починають навчатися.

Наше життя - бурхливий океан.

Роки життя не владні над тобою.

Стрижку наголо називають солдатською.

Світло сонця розлилося по всьому степу.

Я ваших слів не можу зрозуміти.

Весь степ був залитий сонцем.

Надто сумно сьогодні дерева стояли.

Не радуйся чужому лихові.

Річка бурхлива...

Йду замислений дорогою.

Лежачого не б'ють.

Решетом води не наносиш.

Син від розкоші вередує.

Весна художник дуже знаменитий.

Митець - створіння примхливе й складне.

Вражень вистачить на все життя.