Контрольна робота "Складне багатокомпонентне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку"

А) Про юність золоту, що одцвіла зорею, лишились старості лиш спогади одні.

Б) Осінній вітру крок, і хмари над землею, і пада жовтий лист в вечірньому огні.

В) Коли почую твій співучий голос і легкий сміх навколо забри­нить, мені здається: серед поля колос гойдається і пташка десь дзвенить.

Г) На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, в яких краях ходив, з якими людьми зустрічався.

А) коми;

Б) двокрапки;

В) тире;

Г) крапки з комами.

А) Сонце і повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинкових гілок виглядає з-під снігу так свіжо, що здається, надворі стоїть весна, одягнена у білі шати (М. Коцюбинський).

Б)  Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрянець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем, і листя де‑не-де, кружляючи, лягає під дерева (Л. Тендюк).

В)  В ті дивні дні, коли мої штани іще тримались на одній підтяжці, я все ніяк допетрати не міг, що крутиться земля, мов куля кругла (Б. Олійник).

Г)  Всі рухи його, важкуваті звичайно, ставали у танці легкими й повабними, ноги ледве торкались землі, руки гнулись, як гумові, вся фігура його нагадувала тонку й гнучку лозину. (М.Коцюбинський).

А) Сполучниковий сурядний і підрядний;

Б) Безсполучниковий та сполучниковий сурядний;

В) Безсполучниковий та сполучниковий підрядний;

Г) Безсполучниковий та сполучникові сурядний і підрядний.

А) Зростала певність, що все скінчиться добре, –  і Соломія зазнає ще щасливого життя.

Б) Глибока ніч цілою вагою налягала на груди та не давала дихати, а думки несміло знов мацали мозок, ворушились і розгортались.

В) По чорній річці поміж білими берегами прудко пливе човен, тане вдалині й обертається в цятку; за ним несе вода дру­гий, порожній, хлюпає в його білі боки і фарбує їх у чор­ний колір.

Г) Гарний сильний голос співав на воді, все наближаючись, все зміцнюючись, і турки заслухались.

Д) Соломії було якось особливо весело і легко сьогодні на душі, так здорово дихалось морозним повітрям, усе погане, що було в житті, відсувалося назад, блідло.

А) Він так розійшовся, що в Євмена не залишилося найменшої сумніву: буде все так, як вирішив Таливон

Б) Половець став на порозі – досвіток був повитий білими пасмами, під стіною темніла калюжа, проте не дощило

В) Море дедалі втрачало спокій; чайки знімались з одиноких берегових скель, припадали грудьми до хвилі і плакали над морем

Г) Якось химерно запахли абрикоси: запах був ніжний і нагадував чомусь старий Прованс і старомодні кабріолети

Д) Постановник не осипав Ярославу компліментами, він після роботи тільки потиснув їй руку, але цей мовчазний потиск руки був для неї дорожчий за слова

А) Тепер поле все ширше розкривало свої рамена, все далі розстеляло свою одежу, і коли хлопець зійшов на горбок, перед ним встали в повній красі всі ниви, зелена пляма низької луки, далека смужка лісу.

Б) Покірливо дав я себе забрати і, поки залізо тряслось та лящало, я ще раз, востаннє, вбирав у себе спокій рівнини, синю дрімоту далеких просторів.

В) Квартири Чубинських гості добре не знають, бо вони не­давно переїхали сюди, а коли побачать замкнені віконниці, то подумають, що дім порожній.

Г) Спочатку Маріуца тільки світила на Раду своїми очима, а він злегка підморгував їй гарячим оком та чорним вусом, але коли скрипка починала підсипати жару, молодиця не витримувала й кидалася в танець.

Д) У вікна било полудневе проміння і видно було, як цілим морем пливли кудись ще зелені ниви, дев'ятсот десятин панського поля, що спускалося часом у балку, а потім зді­ймалося знову, як хвиля.

А) Повний місяць стояв над степом, через нього переплива­ли легкі хмарки, і здавалося, що місяць котився морем, занурюючись у шумовиння

Б) Мокрі віти миготять, і проміння ллється, вся природа — як дитя, що в сльозах сміється

В) У дитинстві, як бігав стежками між напоєних сонцем хлі­бів, заколисаний колосками, жайворонком я стать хотів

Г) Ми працю любимо, що в творчість перейшла, і музику палку, що ніжно серце тисне

Д) Але землю вкриває асфальт і бетон, небо затягується димами і ревом моторів, і ку­дись шалено, в метушливій тривозі летить життя, засмоктує і не залишає тієї чис­тої години для душі, коли можна замислитись над собою і подумати про головне