Відокремлені члени речення

вставними;

відокремленими;

звертаннями;

однорідними.

 Лісова у хвої земля, лоскочучи підошви ніг, пружинила під кроками (А Колісниченко).

 І ніхто того не чув, не знав і не бачив, опріч Марка маленького (Т. Шевченко).

Над луками, залитими квітневою повінню, холонув оранжевий вечір.

Шарахнувся врізнобіч люд, розступаючись перед баскими кіньми (О. Гончар).

комами;  

комами і тире; 

дужками.

тире

щоб отримати справжню насолоду від занурення у світ образів.

 і ви помітно збільшите свій словниковий запас.

 обираючи її з-поміж запропонованих для позакласного читання

зокрема твори сучасної літератури

Гуркіт канонади ревів не перестаючи.

Бійці сиділи деякий час задумавшись.

Пряме дерево і вмирає стоячи.

Людина! Це ж яке слово! Його треба говорити стоячи.

Похитуючись Соломія підійшла до столу.

На світі усе знайдеш, крім рідної матері.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.

Незважаючи на спеку й духоту, косарі співали косарських пісень.

Вустя нічого не бачила, крім отих невидних струмків.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній бороні.

Була ніч темна, але тиха.

Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори.

Розминаючи сизий полин у долоні, роси юності спогадом п'ють.

Через мости везли важки гармати вузькими понтонами ріжучи борти.

Над хатою піднялись у небо голуби знаменуючи мир і благодать.

Дід прожив під сонцем коло ста літ ніколи не ховаючись у холодок.

Жінка йде взжовж берега поволі і трохи зігнувшись.

Петро Яцик як мільйонер фінансово підтримував мовний конкурс в Україні.

Миргород як лікувальний курорт один із найвідоміших в Україні.

Олександр Мурашко відомий у живописі як художннк-імпрєсіоніст.

Чистотіл грицики і деревій відомі в народі як лікарські рослини.

Мавка в «Лісовій пісні» постає як образ високої духовності.

Осінь найкраща пора пахла з усіх садів

І ми поети атомного віку останні трубадури на землі.

Літературний герой Лаврін Запорожець уособлює мудрість і мужність.

Місяць високе холодне світило супроводив нас у нічні степові простори.

Саме Десна річка мого дитинства залишилася в моїй уяві справжньою казкою.

Там, на рівному березі невеликої повноводної річки Почайни, виднілося чимале селище.

В імлистій долині, осяяній срібним промінням місячним, стояли широкі лани

золотого жита та пшениці.

Зашуміла вода на низині, шукаючи виходу.

Непроглядний гай стоїть тихий та спокійний, темний та свіжий.

Вогка земля мліла в гарячому золоті сонячного проміння, вільна від тіней і

холодків.

Саме слово є чинником здатним переносити величезний обсяг інформації

з минулого в сьогодення і з сьогодення в прийдешнє

Земля скована морозом покрилась білим снігом.

Веселий гостинний він любив товариство.

Переляканий запорошений снігом без шапки счав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.

Заворожені красою ніколи не бачених степів причаїлися гори.

Хліба змиті дощем яскраво зеленіли.

У саду стояв чималий будинок покритий шифером оздоблений орнаментом.

Пробуджений ранком і сполоханий дощем птах знявся з гілки й згубився у верховітті.

Усе ще зачудований я сів у саду під яблунею

Степ струснувши з себе росу горить рівним жовто-зеленим кольором.

Її маленька постать облита м'якою зеленуватою тінню акацій була незвичайно граціозна.

На його дворі замість похилої хатини стояв веселий будинок.

Незважаючи на спеку й духоту косарі співали косарських пісень.

1

2

3

4

5

одиничним дієприслівником, який означає спосіб дії;

дієприслівниковим зворотом фразеологічного типу;

дієприслівниковим зворотом, перед яким стоїть підсилювальна частка i;

дієприслівниковим зворотом, який тісно пов'язаний із дієсловом-присудком;

дієприслівниковим зворотом, який виступає в ролі однорідного члена з невідокремленим іншим членом речення;

означення;

прикладка;

додаток;

обставина;

уточнюючі члени речення.

поширена прикладка стоїть після іменника, якого стосується;

поширена прикладка стоїть перед пояснювальним іменником i має обставинний відтінок (причини);

стосується особового займенника;

власна назва; має уточнююче значення;

стосується власної назви й стоїть після неї;