Контрольна робота з теми *Односкладні речення. Повні і неповні речення*

Ми мовчки йдемо поруч.

Пухнастий сніг білою пеленою вкрив парки і будинки.

Дивлюсь з надією на схід.

Жити - значить боротись.

Берімося краще за роботу, змагаймось за нове життя!

З лісу повіяло прохолодою.

У ліс дров не возять.

Працю плуга по борозні видно.

За правду, браття, єднаймося щиро!

Для добрих друзів відчиняю дім, і маю серця щиру нагороду.

Спиляють грушу, зелене море зроблять із Дніпра.

Марную день на пошуки незримої німої суті в сутінках понять.

З кожним днем на дворі ставало тепліше.

Темно, душно, парко літньої ночі.

*Заповіт* співають мовами всіх народів світу.

Усі шляхи позамітало в полі.

Лінивий плюскіт хвиль.

Трудовий день закінчено.

З пісні слова не викинеш.

Що посієш, те й пожнеш.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Одна дорога йшла із заходу на схід, друга - з півночі на південь.

Любов відкрити важче, ніж Америку.

Немає мудріших, ніж народ, учителів.

Надворі вже світає.

Любіть Україну, як сонце любіть...

Що посієш, те й збереш.

Нас запросили на випускний вечір у гімназії.

- Куди пішла Надійка?

Останній дзвоник. Сумні розмови.

Люди орють землю, а літа - душу.

На серці було легко.

Уже і вечір на підході, і ніч пливе з лісів, з низин.

Коли обрій ковтає сонце, із далини тоді у степ приходить синя ніч.

Як прагне людство в злагоді іти назустріч сонцю та радості.

На горизонті - обрис корабля.

Василько їхав лісом, коні глибоко поринали у сніг і ледве-ледве переступали з ноги на ногу.

А степ принишкне зачарований. Зітхне.

Нетерплячі тільки зітхали. Найбільш усіх Василь.

Ляклива нота смілістю бринить, безсила грає громом помсти

На пагорбах біліли невеличкі хати, а поза хатами тіснилися кучерявими отарами верби.

Подавай заяву. Сидоренко вже подав.

У великій кімнаті на довгих лавах вже сиділи запрошені, а довкола столу - запрошені.

У нашій хаті - наша правда й сила.

Праворуч неоглядний степ. На обрії - скіфська могила.

Лісова тиша розступилась перед Васильком. І він увійшов у тишу.

Хлопці не забарились. Пробились через кущі, бігцем подалися на голос.

В обіймах з радістю журба.