Контрольна робота з теми "Просте речення. Двоскладне речення."

Я вранці голос горлиці люблю. 

Шукайте цензора в собі.

Довго я не хотіла коситись весні.

Відмикаю світанок скрипічним ключем.

Наука для людини —як сонце для життя.

Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить. 

В чагарниках акацій посвистували червоногруді снігурі.

У небі місяць лине, одцвітає вечір, в лузі на калині соловей щебече.

Дідусь пішов косити.

Сто зозуль кувало щовесни.

Машина спускалася в байрак.

Мені осіння ніч короткою здається.

Не той тепер Миргород, Хорол річка не та.

За яскраве забарвлення дали омелюхам ще одну назву красавки.

Дрозди чикотні з діловитим азартом дзьобали ягоди.

Князь Кий скликав усіх мужів на раду.

Снаряди почали вже падати в річку.

Осінь стояла червоно-багряна, палаюча, суха.

І нехай наше життя буде чудесною піснею.

Тече вода в синє море, та не витікає.

Будівля була відкрита всім чотирьом вітрам.

У Києві є чарівні своєю красою й привабливістю місця.

Життя стає радістю і святом для кожного в рідному краю.

Поезія це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

зграя

зграя шакалів

може здолати

тигра

хлопець

поспішали

хлопець з дівчиною

ліцею

іменником у формі Н.в.

займенником у формі Н.в.

неозначеною формою дієслова

іншими частинами мови в значенні іменника

Сірий кіт на призьбі біля хати шукає в тихих снах минулі дні.

Над синім бором у рудих корчах мела-крутила крута зима.

Нехай тендітні пальчики торкнуть вам серце і вуста.

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно.

На небі сонце - серед нив я.

Цього року вродило краще.

Зима крізь вії дивиться на світ.

Син від роскоші вередує.

Творчість завжди мрійна й тривожна.

Спадають млосно вечори липневі.

Якою красивою є людина в праці.

Тиха вода завжди глибока.

Тихі, ніжні зорі спадали з неба (Леся Українка).

Дороги розмиті, і чується крик журавлів (Л.Костенко).

Я, зима, не сива, я, зима, красива (В.Василашко).

Тривога прадіда мені заснути не дає (Л.Талалай).

Ми з тобою будемо радіти.

 Розповідь була цікавою.

Злодії накивали п’ятами.

Зірки не гаснуть довго.

Він рідний нашим городам і селам.

Гордої вдачі, кришталевої чистоти людина.

Поезія – це діло совісне, не грайся нею безпричинно.

Перший обов’язок козака дотримати товариства.

З вітальні ллються звуки, веселі, радісні.

Везе Марко Катерині сукна дорогого, а батькові шитий пояс шовку червоного, а наймичці на очіпок парчі золотої.

Як же вірять у весну ці обмерзлі гілки на деревах.

Дуб із дубом стали рядом, гомоніли древнім ладом.

1-В; 2- А; 3-Б; 4-Д; 5-Г

1-А; 2- Г; 3-Б; 4-Д; 5-В

1-В; 2- Г; 3-Б; 4-А; 5-Д

1-Д; 2- Г; 3-Б; 4-А; 5-В