Контрольна робота з теми "Пунктуаційна норма"

Рідний батько це найвища святиня у світі.

Ти пісня моя лебедина.

Вік прожити не поле перейти.

Поезія це завжди неповторність.

Затопленим лісом іде Богдан і не знає де б’ється його серце чи в грудях чи в деревах.

Дурило воно його раніше дурить і тепер.

Іноді здавалось що тут усе його і нестримний розмах пташиного крила і відголосок соловейкового співу.

Отак кидаєшся у тіні у місячні стовпи а кроки стихають чи озиваються збоку.

Орел шугав над моєю головою і я пильно спостерігав за ним.

Дощ пройшов і місто зеленіє.

Туман закрив веселі гори і місяць за хмари закотивсь.

Русий вечір пахне любистком і квіти лащаться до ніг.

Мені здається що жила я завжди.

Він видно спав бо не ворушився.

Вода відстоялася і стала прозорою, що видно було піщинки.

За селом видно було широкий шлях.

Орбіту літа дописав листок і ліг на стежку, що прямує в осінь.

Коли до тебе прилечу засяє все навкруг, як після теплого дощу в росі важкій зелений луг.

Приємно було згадувати все, що зробив доброго, бо тільки воно вводить нас у коло інших людей.

Дикі гуси зчиняють таке гелготання, що, почувши його, не можеш витіснити із серця смутку.

Старий присувається до вікна, зазира всередину й бачить у хаті за столом сидять гості.

Що за літо заробить Мотря те за зиму і проживуть.

Вона їм не дорога їм дорогі грунти та обори.

В хаті грека пахло часником та смаженими ковбасами густий пах ладану не міг подолати ті запахи.

«Розкажіть, дідусю, про неволю турецьку» - просить Михайлик.

Дід Данило підвів голову і сказав: «Кожен повинен боронити свій рідний край, не жаліючи життя!»

А вчитель казав далі: «Напевне, то ти свій хліб їла, бо я ніколи не повірю, що ти можеш украсти».

«А що я тобі скажу, - почала вона тихо. – Адже ти сам знаєш…».

День був ясний теплий весняний.

Ось уже з місяць стоять теплі погожі навіть спекотні дні.

Гори темніють повиті у білі серпанки.

Прохолода тиха тьмяна обіймає знов мене.

Хмара сповзла за річку і зупинилась розгорнувши великі крила.

З хащі м’яко похитуючись вийшов лісник.

Ясний місяць зблід засоромившись зірки та червоного ранку.

Катря йшла назустріч не поспішаючи.

І я заплакавши назад поїхав знову на чужину.

Краще вмерти стоячи як жити на колінах.

Я йшов швидко не дивлячись собі під ноги.

І ми жартуючи погнали чужі ягнята до води.

Вночі повалив сніг тихий густий.

Деркач біжить, шаліючи від задоволення вперед.

Човен, закипівши від хвиль, уткнувся в берег.

У світ широкий іди, не знаючи про спокій.

Голосно сміючись, покотились серед туману звуки піаніно.

Зжаті стебла господиня клала навхрест і вони лежали до закінчення жнив.

За татарським бродом народжується місяць і коло козацької могили висікається старий вітряк.

Куди в селі сходяться всі стежки і де можна почути всі новини, найнеймовірніші чутки?

Пройшовся березень з підсніжником на шапці над бродом і під його ходою вибухнули криги.

Стримана й чемна вона була дуже вродливою з лиця.

Налякані громом курчата збилися докупи.

Стала наближатися година вирушати в дорогу.

Залитий сонячним теплом день поволі згасав.

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали.

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцітий невгамовний вік.

Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

другому

третьому

п’ятому

сьомому

2, 3

3, 4

2, 6

2, 4

Вітер завив, і ударяючись об паркани, полетів далі.

З хащі, похитуючись на коротких ногах, вийшов лісник.

У туман загорнувшись, тополі в душі вигравають гаму.

Сахається душа, почувши тихі кроки.

Минулася буря і сонце засяяло.

Хмара надходить і грім гуркотить.

І небо похмуре і сонця немає.

Раптом в сінях зашелестіло і клацнула клямка.

Це знов таки навіть у нижчих тварин помічається, собаки наприклад дуже чулі до оцінки їх

Вода за ніч відстоялася, стала така прозора, що видно було на дні кожну піщинку

І того можливо не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ

Він видно спав, бо не ворушився

Мені здається, що жила я завжди…

1 Б, 2 Г, 3 Д, 4 В

1 Г, 2 В, 3 Б, 4 А

1 Г, 2 Б, 3 В, 4 А

1 Д, 2 Г, 3 Б, 4 А

1 Г, 2 Б, 3 Д, 4 В

1 А, 2 Б, 3 В, 4 Г

1 В, 2 Б, 3 А, 4 Д

1 Б, 2 В, 3 А, 4 Д

1 Д, 2 Г, 3 А, 4 Б

1 Г, 2 Б, 3 А, 4 Д

1 А, 2 Г, 3 Б, 4 Д

1 А, 2 Б, 3 Г, 4 Д

1 Б, 2 А, 3 В, 4 Г

1 А, 2 В, 3 Д, 4 Г

1 В, 2 А, 3 Д, 4 Б

1 Д, 2 Б, 3 В, 4 Г

Кома 1 – між частинами складного речення, що поєднані сурядним зв’язком

Коми 2, 5 – перед підрядною частиною складного речення

Крапка з комою 3 – між частинами складного речення, що поєднані безсполучниковим зв’язком

Кома 4 – при відокремленій обставині

Коми 6 і 7 – при відокремленому означенні