Контрольна робота з теми «Речення з однорідними членами»

По зелених пишних луках Волос пас овець гладких, грів їх вовною м’якою, одганяв вовків від них.

Вечір в срібній млі розтанув, ніч спустилася на землю.

Розкажу я вам не казку, а бувальщину одну.

По лісах шумлять потоки, смарагдові від трави, розпливаючись то в багна, то в озера, то в стави.

Однорідні підмети

Однорідні присудки

Однорідні означення

Однорідні обставини

Не стихав до ночі галас, дикий рев і ніжний спів…

На лісах дрімучих, темних, на незайманих степах спочивала Україна в золотих, дитячих снах.

То ведмідь ішов напитись, остудитися в воді, то збирають під дубами чорні вепри жолуді.

Марина була смілива й проворна.

В цю таємну ніч Купала в лісі папороть цвіте розцвітає обсипає цвіт-проміння золоте.

Ні долі ні волі у мене нема зосталася тільки надія одна.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

Тягнуться до сонця і квітки і трави віти кучеряві гори голубі.

Човен плавко загойдався на волі, а далі тихо й рівно посунув по воді над зорями.

Ні, я хочу крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні...

Ловлю останній промінь на хмарах, продовжую тебе у вогні, в лампі, у фейєрверках, збираю з квіток.

По лісах блукали кози, тури, олені, вовки, кабани, ведмеді, лосі, рисі, зубри, борсуки.

Лебедині білі зграї в небі хмарами летять, навкруги орлині крила гучно, хижо лопотять.

На річках, високих горах, серед багон і болот городи, міцні твердині будував собі народ.

Ті долини здалека ніби дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю, манять до себе в тінь густого старого лісу.

Над самим Дніпром на горах, огороджений з боків ровом, мурами, валами, Київ виріс і розцвів.

Тихі ніжні зорі спадали з неба…

Раз якось був тихий літній вечір.

По лісах дрімучих темних з луком пращур наш ішов…

Блискають тільки гострі колючі згуки.

Вівса, пшениці, ячмені – все злилося в одну могутню хвилю.

Все повторялось – і краса, й потворність.

Ах, як багато: неба, сонця, веселої зелені.

…Ось і ворога відбито, все минуло – гнів і жах…

Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі.

Попідтинню сіромаха і днює, й ночує.

Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка: все се було йому знайоме, промовляло до його.

Од свіжого подиху ранку злегка тремтіли жита, з рум'яного сходу линуло світло, і м'якими хвилями розпливалось поміж небом і землею.

тире

двокрапку

кому

крапку з комою

тире

двокрапку

кому

крапку з комою

тире

двокрапку

кому

крапку з комою