Контрольна робота з теми «Складне речення: складносурядне й складнопідрядне».

А. Розділ науки про мову, який вивчає частини мови;

Б. Розділ науки про мову, який вивчає звуки мови;

В. Розділ науки про мову, який вивчає словосполучення і речення;

Г. Розділ науки про мову, який вивчає систему розділових знаків та правила їх уживання.

А. Я ніскільки не соромлюсь назвати осінь найулюбленішою мені добою.

Б. Вода хлюпотіла, розливалася через верх .

В. Гуляють хмари, сонце спить.

Г. О слово рідне! Ти стоїш на чаті предковічних пам’яток святині (П. Куліш)

А. Єднальних, протиставних, розділових;

Б. Часових, причинових, мети;

В. Умовних, допустових;

Г. Наслідкових, порівняльних.

А. Максим іде, і опала глиця, сплавлена промінням в жовтавий сяючий килим, порипує під ногами (Л. Тараненко).

Б. Максим розумів, але не міг виборсатися, не міг виплисти на поверхню з-під судомного болю (Л. Тараненко).

В. Ніч – у чорному запиналі, обверчена чорним, де-де приперчена далекими вогниками жару (Л. Тараненко).

Г. Ніч читає в його душі і страх перед смертю, і злу, люту ненависть до окупантів… (Л. Тараненко).

А. Автобус плавно зрушив з місця, і дорога мовчки лягла під колеса (Л. Тараненко).

Б. Древні, вічно замерзаючі, старі на лавах біля під’їзду провели цікавими поглядами (Л. Тараненко).

В. На сходах під ноги кинувся сусідський кіт, нявкнув противним басом (Л. Тараненко).

Г. Чи то день, сонце гнали під лускуватою грубою корою, чи то збуджена уява Максима виною тому… (Л. Тараненко).

А. [ ], і [ ], (як).

Б. [ ] , і [ ].

В. [ ], і [ (як) ].

Г. (  ), і ( ), [ як ].

А. Означальна; 

Б. Мети;  

В. Допустова;  

Г. Причини.

А. Неподалік од татарського броду, де навшпиньки спинався долинковий туманець, окреслилася постать людини.

Б. Семен рукою розгладив недовірливі зморшки на чолі, хоча й позаздрив спокійним снам батька.

В. Так дівчині хотілося, щоб ніхто не побачив її.

Г. Ярослав руками перебирав стебла пшениці, у яку вже ввійшла золотінь (З тв. М. Стельмаха).

А. Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

Б. А доки є пісня, нікому не вдасться захмарити небо моєї душі.

В. Духовність – озонова пелюстка, що так бережно огортає планету й не дає зруйнувати життя.

Г. Народе мій, як добре, що ти у мене є на світі.

А. Туман низинний пливе кошлатий, щоб на озимих заночувати.

Б. Якщо ви любите пісні, запрошуйте у гості птаство.

В. Хоч була рання весна, але надворі було вже гаряче.

Г. Ніколи в бурі не загине, хто Прометея має дух (В. Сосюра).

 А. За гречками, в долині, де ніжним плетивом ткався сивий туман, – показалось село.

Б. Часом можна висловить пейзажем те, для чого слів нема людських.

 В. Чим більше темніло, тим вітер здавалося дужчав.

 Г. Хвала тому, в кого душа орлина (Л. Дмитерко).

А. На дні повільно хмари темно – сині повзуть, немов підводні кораблі.

Б. І не треба нести мені квітку надії, бо давно уже ти увійшла в мої мрії.   

В. Чайка скиглить літаючи, мов за дітьми плаче.

Г. Він пишався тим, що був сином своєї країни (О. Гончар).