СР з РВЗ /9/

Курок сухо клацнув, і від того вовчиця схопилася на ноги, а здоровенний вовк скинувся на задніх лапах, як схарапуджений кінь. 

І от настав день, коли Данило востаннє обходить розсадник, обмотує перевесельцями з сіна наймолодші деревця, щоб не мерзли в люті морози. 

І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений нещасний краю, що сповнений туги та безмежної любові.

Досвідчені мисливці розповідають, що є такі гончаки, які знають, де причаївся звір. 

Весну, либонь, зачарували, а тепер вона чекає й не може дочекатися на слово, яке відразу ж випустить її на волю.  

Протягом усієї довгої зими я відчував, що має щось статись у цьому світі, щось неминуче станеться.

Догоряє липневий день, палахкотить на білих стінах собору, що вигнався в небо.

Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім.

Красна пташка своїм пір’ям, а людина — знанням.

Буря втрамбовувала сніг, іти було набагато легше.

Візьми від життя все, що зможеш, і воно засяє всіма барвами.

Стояла ніч, красива, мов Кармен, червоні й чорні міряла троянди.

Пісня і праця великі дві сили.

Я надіюся на успіх а ти на удачу.

Мотори гули все далі голоси все глибшали десь у степу.

Мало прожити життя треба життя зрозуміть.

Нехай кохання не покидає моє серце, а юність, хай буде такою щоб кожен позаздрити міг.

Нехай кохання не покидає моє серце, а юність хай буде такою, щоб кожен позаздрити міг.

Нехай кохання не покидає моє серце, а юність хай буде, такою щоб кожен позаздрити міг.

Нехай кохання не покидає моє серце а юність, хай буде такою щоб кожен позаздрити міг.

складносурядне

з різними видами зв’язку

складнопідрядне

безсполучникове

Тихо-мирно спала зграя лебедина, даремно лебідь звав, будив її.

Виснажилися студені джерела, задихнулася від спраги річка й померла.

 Марно воркують лагідні горлиці, тривожно голосять одинокі зозулі.

Пропливали широкі сірі неорані українські лани, розбиті возами, зруйновані міста і вікна спалених домів.

 На хуторі повільно вмирає день і гасне перестигла бронза пшениць.

Стоять жоржини мокрі-мокрі, сплять діамантові жуки, під грушею у дикій моркві до ранку ходять їжаки.

Догоряє липневий день, палахкотить на білих стінах собору, що вигнався в небо.

Ось і річка, що має чотири броди, і принишкле село з корогвами тополь.

Треба дати зрозуміти, що світ наш не замерзає і не згасає, а ми є його творцями.

Розкішно вбраний, сад густий стоїть, і ллється спів пташок дзвінкий.

З високих круч луна орлиний клекіт, лиш тихі води все стоять мовчазно.

Візьми від життя все, що зможеш, і воно засяє всіма барвами.

Працює Тоня, купає овець, швидко, спритно і якось аж сердито наче хоче їх своїм рогачиком потопити, працює, а душа горить, а думки все про Віталика.

Тухля була оселя не дуже давня і деревина, що росла на тухольській долині, була геть-геть молодша і до тої липи.

 І я знайшов дорогоцінну істину, гартовану залізом і вогнем: без роботи жити нам немислимо, і без любові ми не проживем!

Можливо, та сосна ввійшла в моє життя і поселилась в якихось там клітинах мозку тому, що саме з її вершини я вперше в житті заглянув у свою долю, побачив ту велич і красу, яка стала у моєму житті вирішальною.