Відокремлені члени речення. Розділові знаки при відокремлених членах речення"

Не побивайтесь за минулим побитим шашіллю зневір.

Зазнаючи прикрощів я відмовляю собі у всьому окрім їжі та питва .

Справді всяка страва і пиття корисні і добрі є але знати треба час місце міру й особу.

Найважча частина роботи зважитися розпочати її.

Сахається душа почувши раптом тихі кроки щастя.

Щодо культури то вона публічна створена для відкритого існування.

Усередині книги крім сторінок тексту є титул перша сторінка книги.

Філософія викладена в афоризмах неспростовна.

Щасливиця я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні.

Не годуй словами замість хліба.

Саме вона праця є тією енергією яка рухає крила народу його душу й думу. 

Забреду запорошений квітами задзвоню в синю чашу небес обніму лебединими крилами все навкруг... 

На думку Дмитра Чижевського філософія серця – це специфічна українська риса.

Літа як стрілки не переведеш, життя як гирю часу не підтягнеш.

Без будь-чого обійдеться людина, окрім людини.

Відповідно до закону, прогресивного розвитку, люди з віком стають мудрішими, а суспільство – кращим.

Можна обманути всіх, окрім одного – того, хто дивиться на тебе з дзеркала.

Чесний: замість багатства, наживає ворогів.

У нашій лоцманській слободі, замість тополь край шляху виросли металеві щогли, вищі за всяку тополю.

Людина, зациклена на власній персоні і на пошуках власної вигоди, не може бути щасливою.

Пам’ять – це мідна дошка вкрита буквами, які час непомітно стирає, якщо іноді не відновлювати їх різцем.

Кар’єри, пробиті власною головою, завжди міцніші й розлогіші за кар’єри прокладені низькими поклонами або заступництвом солідного дядечка.

У людини є зовнішня лінія поведінки, наочна для всіх і внутрішня, якої вона дотримується.

Удалині, згубившись у полях, петляючи і тонучи в тополях, на Білу Церкву пролягає шлях…

Удалині, згубившись у полях, петляючи, і, тонучи, в тополях на Білу Церкву пролягає шлях…

Удалині згубившись у полях, петляючи і тонучи в тополях на Білу Церкву пролягає шлях…

Удалині згубившись у полях, петляючи і тонучи в тополях, на Білу Церкву пролягає шлях…

Удалині згубившись у полях петляючи і тонучи в тополях на Білу Церкву пролягає шлях…

Ніколи, як би не хотів, не вернеш втрачені в житті хвилини.

Колос викупаний сонцем вклоняється ниві.

Над степом од сонця рудим дзвінка пролетіла стріла.

Озвучене піснями бринить моє перо.

Вже сонячним обведені пунктиром відтінюються обриси домів.

Життя – це п’єса, граючи роль в якій ми надто часто залишаємось тільки аматорами.

Я людина наполеглива і отримавши „ні” не зупиняюся, а шукаю інших варіантів, щоб довести справу до кінця.

Протягом сорока років він гастролював по всьому світові створюючи ілюзії, містифікуючи тисячі людей та вимушуючи їх розтуляти рота від подиву.

Відкриваючи геніальні думки ми найчастіше повторюємо народні приказки.

Твори великих майстрів – це світила, які сходять над нами і закінчивши свій шлях заходять.

Жінка йде поволі і трохи зігнувшись.

У цих краях торгуючи давно грек прорубав у Скіфію вікно.

Даремно ходиш стежкою крутою шукаючи загублених слідів.

Вигріваючись на сонці владно розтягнувсь Дніпро.

Всупереч зовнішній легковажності Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці.

Я був молодий і здоровий і міг працювати не втомлюючись.

Шурхаючи крилами об хмари летять чайки.

Він стежив за матір'ю, що зігнувшись під важкими відрами переходила вулицю.

Псьол погулявши вертається до круч своїх.

Степанида Петрівна усміхається ласкаво розуміючи мене.

Слід якнайретельніше пильнувати, щоб обираючи друзів цю найліпшу окрасу життя, більше того – неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене.

Гине час, стікаючи кров’ю не написаних нами поем.

Сахається розгублена душа, почувши раптом тихі кроки щастя.

Мої думки печальні, наче клоуни, що, сміючись, розмазують сльозу.

Віктор став навшпиньки, визирнув за тин, пробурчав собі щось під ніс, а оглянувшись, розреготався.

Край моря сонце золотить укриті лісом гори.

Не відомий нікому сідаю на лавку слухаю й дивлюся.

Мої дні течуть тепер серед степу долини налитої зеленим хлібом.

Дуби наповнені темінню стоять безшелесні.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Зачарований прекрасним вечором я довго блукав понад берегом річки.

Світ до захмеління прекрасний розступався на всі чотири боки.

Не відомий нікому сідаю на лавку слухаю і дивлюся.

Край моря сонце золотить укриті лісом гори

Обігріте й нагодоване затріпотіло пташенятко крильцями.

Наближається повний спеки й світла південь.

Хто це там оповитий в туман заховався за сиві каштани?

Мечем і кров’ю писані кросворди ніхто уже повік не розгада.

Шумлять білим цвітом налиті сади навесні.

Раз добром нагріте серце вік не прохолоне.

Прокидається наповнений зеленими пахощами степ

Олеся йде сама дорогою — легка, витончена, пругка.

Батько сидів з веслом на кормі — веселий і дужий.

Заходив тихий вечір, незмінно вогкий, кудлатий від хмар.

Засмаглі й оздоровлені покидали ми лазурове узбережжя.

Віолончельний ялини шум пісню душі моєї хотіли вітри підняти на глум.

Самсон заступник твій надія та єдина відкрив чужинці свою міць таємно.

Рудий яструб степовий розбійник знявся вгору й закружляв над полем.

До Олесі підійшов один з останніх бійців танкіст Василь Кравчина.

Син білявого дня і чорнявої ночі вечір-мулат підійшов до порога.

Дивлячись на людей усміхався і мій батько великий добрий чоловік.

Осіннє небо дивиться на Львів шляхетних мурів профіль старовинний.

Пешт східну частину міста уже було майже цілком очищено від ворога.

Це були зарисовки руїн пощерблені фронтони альтанки.

У мене жодних претензій нема до Долі моєї обраниці.

Тішилася Ганна скоромовкою як піснею.

Доброта потрібна людям  як  хліб.

Лисенко відомий у світі  як  композитор.

Ця дівчина… Обличчя  як  з ікон.

Софія височіє над Дніпром  як  свіча.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній бороні.

Розминаючи сизий полин у долоні, роси юності спогадом п’ю.

До серця доторкнулася весна, ота жіноча, ніжно-лебедина.

Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори.

Ніч була темна, але тиха.

Хлопець стріляв швидко, хоча й неточно.

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні!

Край шляху, у долинці, догорає вогнище.

А там, надворі, іде дощ, готується до виступу веселка.

За винятком баби Оришки, Чіпка нікого не любив

Степ, струснувши з себе росу, та, зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Степ струснувши з себе росу та, зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Степ, струснувши з себе росу та, зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні горить рівним, жовто-зеленим кольором.

Через мости везли важкі гармати вузьким понтонам ріжучи борти.

Над хатою піднялись у небо голуби знаменуючи мир і благодать.

Дід прожив під сонцем коло ста літ ніколи не ховаючись у холодок.

Причаївшись у малині за смородиною я слухав бабині молитви.

Жінка йде вздовж берега поволі і трохи зігнувшись.

Мур побілений вапном огороджує просторе подвір'я. 

Чужа вона стояла десь збоку мертвим докором.

Яр дихав Сашкові в обличчя перед цвілими будяками.

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

І тиха осінь мрійна яснолиста несла в серця надію і тривогу.

У снігу по коліно стоїть з хати винесена ялинка.

Побите дощем поле ще й град поб’є.

Ми знаємо хто ми є але не знаємо ким ми можемо бути.

Ви ще не знаєте на що здатна людина наповнена болем та смутком за своє дитя.

За винятком Васильченка усі хлопці завершили роботу.

І прийде гідна старість нагорода гарної юності!

Даруючи радість іншим не забудь про себе.

чекаючи своїх ліцеїстів

 і очікує колегу

який має високий авторитет серед ліцеїстів і колег

наш друг і наставник

осліплений яскравим сонцем

Його ввели до складу делегації як перекладача.

Висота Говерли як найвищої гори в Україні досягає.....

Пан капітан як людина військова любить порядок і дисципліну.

У колективі його знали як доброзичливу людину.

Читачі знають Ніну Бічую, як авторку прозових творів для дітей та дорослих.

Чоловік на ім'я Степан, наблизився до огорожі і хвацько стрельнув батогом, аж луна покотилась од клуні.

Лілі, як актриса із практикою, добре трималася на людях.

Ми прочитали повість "Кайдашева сім'я", хроніку життя однієї родини.

Мама перегортає зошити списані широким чітким почерком та якісь аркуші розмальовані контурами відомих і невідомих континентів.

Утомлені своїм довічним рабством вони жадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї.

Дні летять повні сонця й музики.

Заглиблена в спогади Ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг.

Столітник  або  алое використовують для лікування шлунка.

Високого ліризму сповнені народні пісні або  балади.

Для зміцнення фундаменту використовують дуб  або  кедр.

Почитаємо «Климка»  або  «Вогник далеко в степу» Григора Тютюнника.

Підмет здебільшого виражається іменником або  займенником.

Що віддаєш – то багатший стаєш.

Хіба є хто на світі крилатіший за людину?

Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі.

Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір.

Коли здобуваєш освіту, то побачиш більше світу. 

Люблю людей землі моєї, бо й я землі моєї син.

Боротьба за мир – найсвятіша справа.

Видатний воїн, політик і дипломат, князь Володимир зміцнив державний лад Київської Русі.

Степ є носій величності.

Хочеш жити в Україні – вивчи її мову. 

Я знала: ранок буде ясним.

Лев Толстой писав, що щастя нема – є тільки його спалахи.

Таке буває на землі з людиною не часто.

І у броні я, мабуть, переміг.

Летить, напнувши срібні паруси, за обрії моя чарівна яхта.

Він був неграмотний, красивий, подібний зовнішньо на професора чи академіка, розумний і благородний чоловік.

Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо, видно, не потрібно, крім панегірика.

Адже се буде знято, а може, й ні, дивлячись за обставинами.

Це мерзотна фігура, жорстока, тупа, егоїзму крайнього, огидного.

Я стежив за ним очима, і, признатись, заздрив йому: я в глибині душі благоговів перед його фахом.

А ліва, товариші, висіла, скривавлена вщент і кров била фонтаном з жахливо скаліченого плеча.

І особливих геройств за ним не числилось, хоч він і вбив уже снайперським способом з півтора десятка фашистів, не беручи до уваги стрільби по них взагалі.

-  Скажіть, докторе, жити буду? — прошепотів Карналюк вдивляючись докторові, здавалось, в самісіньку душу.

Не допомогла і протигангренозна сироватка, введена в його організм за особливим методом хірурга.

Карналюк ішов до операційного столу, розхитуючись, немов на палубі корабля в ураганному морі.

Він почав працювати весело, з надзвичайною енергією і працюючи милувався з Карналюка.

1В 2Д 3Б 4Г

1А 2Д 3Г 4Б

1В 2Д 3Б 4А

1А 2Д 3Г 4В

1А 2В 3Г 4Д

Не читай лежачи!

Погомонівши молодята пішли із садка

Деякий час усі сиділи задумавшись

Чорна качка на воді тримається розпластавшись

Усміхнувшись сонце вмить висушило росу.

Не сіявши не будеш хліба їсти.

Ворог під Калинівкою тікав не оглядаючись

Обганяючи автомобіль надав швидкості

Сніг іде і сяйво розсіваючи бліде зволожує афіші й обличчя.

Степ зігнавши із себе ранкову прохолоду виграє зеленими барвами.

Над озером холонув вечір зануривши в береги далекі хмари.

Дівчина все ще стоїть заломивши руки

У спеку на одеських пляжах тьма людей.

Увечері за ставком як солодко співає соловей.

Односельці вирішили зібратися вранці біля млина.

Я колись ще в шостому класі мріяв стати льотчиком.

Недалеко від берега, над найбільшою скелею, літали чайки, плавно розрізаючи крильми повітря й вистежуючи свою здобич.

Недалеко від берега над найбільшою скелею, літали чайки плавно розрізаючи крильми повітря, й вистежуючи свою здобич.

Недалеко від берега, над найбільшою скелею літали чайки, плавно розрізаючи крильми повітря й вистежуючи свою здобич.

Недалеко від берега над найбільшою скелею літали чайки, плавно розрізаючи крильми повітря, й вистежуючи свою здобич.

Виконавши вправу, повторіть матеріал.

Розподіливши завдання, ми повинні домагатися їх чіткого виконання.

Провівши глибокий аналіз, визначено стратегію розвитку інституту.

Знайшовши помилку в тексті, виправте її червоним олівцем.

Незважаючи на погану погоду біля освітленого під'їзду театру панувало пожвавлення.

Можна робити добрі справи і не чекаючи похвали.

Автобус їхав швидко й не зупиняючись на зупинках.

Годі вже сидіти склавши руки.

А … на нас війнув теплий освіжаючий вітерець.

Б … нашим очам відкрилася дивовижна картина цвітіння.

В … ми були приголомшені красою весняного буйноцвіття.

Г … серце сповнюється радістю і спокоєм.

Д ... нам стало легше дихати.