Контрольна робота за ІІ семестр

 звертаннями

відокремленими

вставними

однорідними

однорідними

відокремленими

 узагальнювальними

уточнюючими

вставними

граматичною основою

звертанням

узагальнюючим

І квіткою, і калиною цвісти нам ними буду

А море знай собі гуляє, і не кипить, і не горить

Рівними-рівними рядами стоять розлогі яблуні, груші, сливи, вишні

Маяли над нами жовті, голубі, червоні, сині метелики.

Сонце вдарило з-за лісу червоним потужним промінням на київські гори

Рівними-рівними рядами стоять розлогі яблуні, груші, сливи, вишні.

Дідусь ніс подарунки: іграшки, цукерки та смаколики

Кожного дня і кожну хвилинку оберігайте всяку звіринку!

На жаль, тут можна багато сперечатися й говорити

Ви, звичайно, знаєте мою сестру

Відступати нам, по-перше, пізно, а по-друге, немає підстав

Кажуть, юність нерозсудлива й тривожна

Ви, звичайно, знаєте мою сестру.

Відступати нам, по-перше, пізно, а по-друге, немає підстав.

Кажуть, юність нерозсудлива й тривожна

Отже, що тут багато сперечатися й говорити.

Килино Федорівно, Семену Львовичу, Віталію Петровичу

Соломіє Марківно, Петре Владиславович, Мироне Остаповичу

Катерино Кирилівно, Леве Станіславовичу, Іване Петровичу

Никанору Ігоревичу, Христино Данилівно, Дмитре Івановичу

Усі квіти: тягнуться до сонця маки, ромашки, волошки 

Усі квіти тягнуться до сонця - маки, ромашки, волошки 

Усі квіти тягнуться до сонця: маки, ромашки, волошки 

Усі квіти: тягнуться до сонця - маки, ромашки, волошки 

Незважаючи на погане освітлення сестра, продовжувала читати

Вона, стримана і чемна, була дуже привітною

Перед нами було завдання: виконати все своєчасно

Окрилений покидаю своє весняне пристанище і вирушаю додому

Я тільки тепер побачив село - нужденну купку солом'яних стріх

Обабіч дороги лежали незнайомі поля, перекраяні вузькими довгими стежками

Усі прийшли до директора, за винятком Петренка

Усю зиму підіймалися води Дніпра, заливаючи плавні, озера

Ніхто, крім тебе самого, це не зробить

Осінь, найкраща пора. пахла з усіх підвід

Божий світ, оповитий красою, задрімав у легенькому сні

І ми, поети атомного віку, останні трубадури на землі