контрольна робота за рік

«З щастя та горя скувалася доля» — каже людська поговірка(Панас Мирний).

«Ну, добре, стримав образу Аркадій Петрович. — Не одрікаюсь од своїх слів» (М. Коцюбинський).

Струна бринить лагідною луною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» (Леся Українка).

«Леоніде, — Адріана відірвала обличчя від долоні — а ви читали «У пошуках утраченого часу» Марселя Пруста?» (Р. Іванчук).

Ні, не клич мене, весно, казала я їй, не чаруй і не ваб даремне (Леся Українка).

На шляху, прощаючись, Люба сказала Ти б колись, Михайлику, і до нас заскочив. Ідеш собі з ковзанки, то й заверни в наш двір (М. Стельмах).

Важливо не те, як малюю я, а що в тому бачать інші сказав Валерій Я ніколи не стану художником. Я це зрозумів і радий, що зрозумів вчасно (Ю. Мушкетик).

Вмивайся, вмивайся, дитино! квапить мене мати (М. Стельмах).

Мати нагадала Оленці, щоб не спізнитися на урок.

Бабуся попросила внука, щоб сходив до аптеки за ліками.

Василь сказав батькові, що в новій школі дуже цікаво.

Золота рибка запитала дідуся, чого йому треба.

Дідусь підтвердив, що на плесі завжди є качки (Остап Вишня).

«Мушу йти в полонину, Марічко», — сумував Іван заздалегідь (М. Коцюбинський).

За словами О. С. Мельничука, «основною одиницею мови в усіх мовах є речення».

 — Вставай! Годі спати. Треба вирішити, як нам жити далі.

— Що? — не второпав спросоння Марусик.

— Ти як хочеш, а я думаю втекти з дому, — важко зітхнув Сашко Циган (В. Нестайко).

кома

лапки

тире

двокрапка

 Складним називається таке речення, яке має одну граматичну 

    основу, є поширеним і двоскладним.

Складним називається таке речення, яке має одну граматичну основу

    і є ускладненим (звертаннями, вставними словами).

Складним називається таке речення, яке складається з двох чи кількох         

   простих речень, об’єднаних у єдине ціле за змістом та інтонацією.   

Складним називається таке речення, яке поширене другорядними

   членами.

Хотів пастух почути голос Бога в палаючім кущі і запалив маленький

 корч сухого ялівцю… (Д.Павличко).

Климко повернувся до куреня, узяв плащ-палатку і, зціпивши од

напруги зуби, одірвав од неї чималий клапоть (Г.Тютюнник).    

 Послала мати по гриби хлопчину, і в темнику він загубив стежки

  (Д.Павличко). 

Наосліп ходить в яблуці хробак, та не шукає виходу до світла 

 (Д.Павличко).

Складні речення поділяються на сполучникові, безсполучникові та

    речення з різними видами зв’язку.

Складні речення поділяються на поширені й непоширені.

Складні речення поділяються на ускладнені й неускладнені.

Складні речення поділяються на повні й неускладнені.

Сполучники сурядності і підрядності.

Сполучники, сполучні   слова, інтонація.

Тільки сполучники і сполучні слова.

Сполучники, вставні слова, вигуки.

Повернулись герої, та не судять, мовчать (Д Павличко).

Діди вмирали, служачи Москві та на свободі оживуть онуки…

  (Д Павличко).   

Чи то настане нічка темна, чи то веселий день шумить (Л.Глібов).

Я пробудився, але сон не зник (Д.Павличко).

Складне речення має дві або більше граматичні основи.

У складнопідрядному реченні частини, що мають свої граматичні

   основи, відносно рівноправні.

Частини складносурядного речення пов’язані сурядним зв’язком за

  допомогою підрядних сполучників.

У складносурядному реченні одна частина головна, а друга –

  залежна.  

Тут срібно жебонить синя-синя долинкова вода, я нахиляюсь до

   неї, п’ю її спів і прислухаюсь до шелесту отави (М. Стельмах).

На іржання білого коня коротким клекотом обізвався лелека –

   клекіт захлинувся в урочистій задумі (В.Дрозд).      

Повітря аж сяяло чистотою, і острівці квітів цвіли по ньому там і

    там. (М.Красуцький). 

Над Россю, Дніпром і Сулою в задумі шепочуть гаї: в садах України

  весною про щастя дзвенять солов’ї (В.Симоненко).  

Вітер промчав, улігся, і надріччя взялося сивиною (Г.Тютюнник).

На клумбі цвіли жоржини, чорнобривці, пахло прив’ялим духом

   полину (Є.Гуцало).  

Тугі, кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за

   високо зведені копита й тягли в глибінь (В.Дрозд).  

Нелегко жити, але мусиш жити, стиснувши нерви у міцний кулак

     (М.Луків).               

  На землю сходить ніч, і зоряним рядном вона вкриває все, мов

     ніжною габою (В.Сосюра).   

Я на тебе дивлюся щовечора, Києве мій, янтарями живими твій

     килим вечірній розшитий (Д.Луценко).

Цвітуть сади, духмяно пахне рута, і соловейко спокою не знає. (Є.Гуцало).

 Ось видніє стіжок сіна, залишений лісником для диких тварин,біля

     стіжка розсипано галуззя (Є.Гуцало). – Частини цього речення

     поєднані безсполучниковим зв'язком.

 Мені треба працювати і працювати, бо ця праця має стати щастям

     моїм і покликанням (В.Шевчук). – Це просте речення з однорідними

     присудками.    

 Над річкою прошелестіла гайвороняча зграя і знову стало чути густе

     комарине гудіння (Г.Тютюнник). – Це складне речення між

     частинами якого слід поставити кому.      

Гілля яблунь по садках уже голе-голісіньке, та подекуди, на пізніх

     сортах, іще біліють та рожевіють плоди (Є.Гуцало). – Це

     складнопідрядне речення.          

Часових, причинових, мети.

Умовних, допустових, протиставних.

Єднальних, протиставних, розділових.

Наслідкових, порівняльних, часових.

Односкладні, двоскладні, повні.

З’ясувальні, означальні, обставинні.

Повні, неповні, спонукальні.

Як, якби,хоч, так, що, але.

Проте, щоб, коли, й, та.

Для того щоб, як, дарма що, і, зате.

Бо, тому що, якби,якщо, щоб.

Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим (М. Стельмах).

Проведи мене до подвір’я, де тополі – як сурмачі (Б.Олійник).

І тільки б знати, що немарно в світі цім топтав дорогу, сиву од  

  століть…(Б.Олійник).

Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці

  (М.Коцюбинський).

Навіть не вірилося, що в темряві за тією тишею причаївся цілий фронт  

   (В.Козаченко).

Нехай не знає втоми та рука, що добре зерно в добру землю сіє…  

   (М.Рильський).

Мій час пливе так тихо-тихо, як по ставку пливе листок сухий                               

   (Леся Українка).

Першою думкою у Остапа було довідатися, де вони  (М.Коцюбинський).

[коли…], (як…),[].

[], (як…)(коли…).

[ , (коли…), (як…), ].   

(Коли…), [], (як…).

 Сьогодні я в морі любові, душа – як у зорях блакить (В. Сосюра).

Немов струна з натуженого лука, розлука в серце вдарила моє .  (М. Ткач).

 З краю неба насувались білі, наче молочні, хмари (М.Коцюбинський).

 Ще більше, ніж узяв, зумій віддати…(Б. Олійник)

Підмета.

Додатка.

Означення.

Обставини.

То шумів зелений лист то в вінку мінився  злотом ряст весняний .    

Одна помилка, зроблена в житті, тебе щораз наздоганя в путі але вона навча  перемагати

Літо йде полями і гаями вітер віє і цвіте блакить.

Вітерець дмухнув забриніли стебельця  сіна