Морфеміка. Словотвір. Морфологія української мови

дорожчий, подорожчання, дорожнеча, дорожній;

старий, старість, постаритися, постаратися;

літальний, пролетіти, літак, політ;

лінь, лінивий, полінувався, лінія

префіксального;

суфіксального;

префіксально-суфіксального;

безсуфіксного.

(фото)художник, (пів)України, (лісо)тундра;

(інженер)конструктор, (медо)збір, (авіа)переліт;

(виставка)продаж, (гідро)масаж, (криго)лам;

(пів)олівця, (лісо)воз, (художник)модельєр;

(теле)журналіст, (каво)варка, (електро)чайник.

відкриття, почуття, грузин;

подвір'я, життя, болгарин;

школяр, християнин, товариш;

молдаванин, фін, татарин;

вірменин, солдат, киянин.

зустрілися з Куць Іваном Петровичем;

попросити Савчука Анатолія Вікторовича;

підписано Левченко Сергієм Олексійовичем;

домовилися з Іванець Петром Олександровичем;

довірили Коваль Віктору Васильовичу.

лляне волосся, бузковий цвіт, смарагдова трава;

скляний погляд, залізна воля, малиновий сік;

шовкові брови, кам'яне серце, сонячна посмішка;

казкова краса, мармурове чоло, золотий ланцюжок.

Карпати, Овруч, Тростянець;

Кіровоград, Калуш, чуваш;

Збараж, Кривий Ріг, Бахмач;

Коломак, Бучач, Чернігів;

Черкаси, Тбілісі, Буг.

найповніший, найбільш зручніший;

найбільш стійкий, самий приємний;

більш вигідний, найкорисніший;

найменш доступний, якнайчистіший;

більш спокійніший, найдоцільніший.

десятеро курчат, двоє хлопчиків, троє учениць;

троє вікон, семеро козенят, двоє куховарок;

троє ягнят, четверо медсестер, двоє штанів;

двоє дверей, троє сестер, четверо ведмежат;

семеро хлопців, троє саней, четверо кошенят.

п'ятистами сімдесятьма двома, ста сімдесяти пяти, трьомастами сорока сімома;

дев'ятьмастами вісімдесятьма одним, чотирьохстам шістдесяти пяти, двомастами вісімдесятьма чотирма;

шестисот двадцяти чотирьох, восьмистам п'ятдесяти трьом, сьомастами дев'яноста вісьмома;

чотирьохстами двадцятьма шістьма, двомстам п'ятдесяти чотирьом, трьохсот вісімдесяти дев'яти;

сьомистами тридцятьма шістьма, шестистам вісімдесяти трьом, двохсот сорока двох.

Вона не здогадується, що ми їй подаруємо.

Ми знаємо, що тут сталося.

Я бачив, що ти приніс.

Запитай, що вона приготувала.

Я знаю, що ви мені скажете.

Я докажу отим зміям, я вирву їх несите жало!..

А вона їх розважає, просить, заклинає.

Їх вже душі запродані.

І їх слава стане їм в неславу.

Та не знали, де ділася їх нерідна мати.