Мовні аспекти вивчення речення (порядок слів у реченні, граматична основа)

підмет вжито перед присудком

обставина в кінці речення

неузгоджене означення стоїть перед означуваним словом

додаток стоїть після слова, якого стосується

узгоджене означення стоїть перед означуваним словом

офіційно-ділового

розмовного

наукового

художнього

конфесійного

офіційно-ділового

розмовного

наукового

художнього

конфесійного

Софія Петрівна простореньку хату має, так що є де рідних і гостей приймати (М. Коцюбинський).

Гаї шумлять – я слухаю, хмарки біжать – милуюся (П. Тичина)

Благословенна та ясна година, коли Буквар до рук бере дитина (Д. Павличко).

Він ішов туди, де кінчається земля (І. Багряний).

І диво дивне сталося із ним: совість заговорила! (А. Іщук).

Як тільки ударить перший промінь сонця в мури, вони спалахують золотим пожаром (Леся Українка).

Я не тікав; навпаки, ми навіть почали розмову, наче давні знайомі (М. Коцюбинський).

Я відчував: пахне м’ятою (Микола Хвильовий).

Я люблю очима тишу цілувати.

Там будуть горіти до ранку в туманних дзеркалах троянди.

Зоря на небі рожева вже почала займатись.

Мені осіння ніч короткою здається.

Іван велосипедом їхав додому.

Ми вчимося шукати підмети й присудки.

Школярі зазвичай піклуються про пташок взимку.

Ніби медом вкритий берег моря.

Вони не сподівались побачити стільки цікавого.

Вона була вчителькою в минулому.

Але маршрут був дуже добре знайомий.

Діти обіцяли приїхати ще раз.

Гарним був Київ цього свіжого осіннього ранку.

Ой три шляхи широкії докупи зійшлися.

Кожен з нас любов свою зберіг від зради, від зневаги і від смерті.

Чорне море омиває Кримський півострів.

Твоє життя — то зорі світанкові, то сонце у негоду, дощ у спеку.

Визволені не можуть забути своїх визволителів.

дієприкметник, що переходить в іменник

іменник

словосполучення

прикметник, що переходить в іменник

іменник

словосполучення

прикметник, що переходить в іменник

дієприкметник, що переходить в іменник