НЕОЗНАЧЕНО-ОСОБОВЕ РЕЧЕННЯ

А Ти вже йдеш. Дорога в гори. Опадає м’яти лист. Скрипка. Вітер. Осокори. Ще повернешся колись? (В. Китайгородська)

Б Вуглям полотна не білять (Народна творчість).

В День і ніч матері в узголів’ях стоять над нашим сумлінням, над мислями й долями, над тривогами нашими, нашими болями (Р. Лубківський).

В Мовчи. Послухай, як говорять: мовою днів — трави. Мовою років — дерева. Мовою віків — гори (Г. Тарасюк).

Д — Мене били і називали злодієм (Р. Іваничук).

А Засіб вираження головного члена.

Б Відношення дії до діяча.

В Час дієслова.

Г Спосіб дієслова.

Д Перехідність/неперехідність дієслова.

А  Ні, не безсило ждати — назустріч сонцю іти (Р. Братунь).

Б  Бажав би я єдиного в житті: на гонах цих упасти у труді і знов піднятись — колосом на ниві (В. Колодій).

В  Як є за що вмерти, то смерть не страшна... (І. Гнатюк)

Г  Не вивітриться, не загине священний досвід — захищати Батьківщину (В. Фольварочний).

Д  Нас чекають, нас знають, нас люблять, нам вірять, нас ждуть (С. Галябарда).

А  Отак і вам зробити, друзі, треба, — сказав тоді схвильований Тарас, — землі і волі не чекайте з неба, ніхто її не виборе для вас... (Г. Донець)

Б  Найважче виривать бур'ян. Не вирвеш — захаращить лан (А. Кацнельсон).

В  І хто б не трапивсь на обійстя — своя людина чи чужа, та їй ніколи в руки вістрям не подадуть у нас ножа (Є. Летюк).

Г  І не чекай подяки й слави... Життя пройшовши чесну путь, щасливий будеш ти, що справи, тобою здійснені, живуть (К. Дрок).

Д Веселись, моя земле, і сійся, голубій, мов шовковий бузок (О. Зайвий).

А  На життєві йдучи видноколи, не розтратьте найкращих чуттів. Будьте гідні рідної школи, будьте гідні своїх вчителів! (Б. Мельничук)

Б  П’ятьох старшин козацьких розп’яли (Л. Костенко).

В  Чи є в світі щось гарніше за великодній світанок? (Я. Гоян)

Г Ой, ні човна, ні порома. Ночувати мушу вдома (Народна творчість).

Д  Одним рятунок — смерть, а іншим — карі очі, а ще комусь — перо (Т. Севернюк).

А  Степан: се правда, не рятуйте квітки в темниці... (Леся Українка)

Б  Нам найбільше аплодували. Бо ми були свої і добре знані (А. Камінчук).

В  Підлітки... Скільки тривог переживають матері й педагоги, вимовляючи це слово (В. Сухомлинський).

Г  Неназване завжди чекає ймення (Т. Севернюк).

Д  Обидві ходили до школи. Обидві славилися співучістю і красою (М. Чабанівський).

А  Місто, заводи і села, юних вітайте — ідуть! (П. Усенко)

Б  Щасливі щастя не шукають (Народна творчість).

В  Нас розвели дороги і роки (Т. Севернюк).

Г  У тридцять три розіп’яли Христа. Розіп’яли у тридцять третім Україну (В. Василашко).

Д  Кажуть люди, у битві минулій він солдата грудьми заслонив (К. Дрок).

А Чому квітка кульбаби вранці відкривається, а опівдні закривається? (З часопису)

Б ...Із-за дальніх островів виринав місяць. Потім плив по тихих голубих потоках, одкидаючи лимонні бризки (М. Хвильовий).

В Заболю, затужу, заридаю.., в собі закурличу (Б. Олійник).

Г Коли мовчать, то, отже, цілком схвалюють (З часопису).

Д Тут мертві живуть. Тут німі промовляють (З часопису).

А  Наші їдуть, ваші йдуть, наші ваших підвезуть (Народна творчість).

Б  О матері, в своїх дітей вдихніть безцінний скарб — любов до Батьківщини (Л. Скирда).

В  Звуть Українкою тебе в нас, вишне, — вишневим сонцем світишся мені (В. Василашко).

Г  Прогаяне в дитинстві ніколи не відшкодувати в юності, і тим більше в зрілому віці (В. Сухомлинський).

Д  Земля Вітчизни, квітни і живи! (Л. Костенко)

А  Не гайся у добрі. Не обізлися в горі (Т. Севернюк).

Б  Всіх приймали, всіх вітали, всім уміли догодити. Тільки нашого поета пан забувся запросити (Леся Українка).

В  Матері не вмирають. Матері не сплять (Р. Лубківський).

Г  Даремно ходиш стежкою крутою, шукаючи загублених слідів... (Б. Лепкий)

Д  Не блукай по планетах і зорях. Повертайсь додому. Там твій батько (Г. Сковорода).

А  Коли цінуєш кожну мить, то й час тоді тебе цінує (М. Сингаївський).

Б  Учися мудрості в Тараса, у Лесі мужності учись! (Л. Дмитерко)

В  Сором буде, як нас дикунами, самогубцями люди назвуть (С. Реп’ях).

Г  Навчи мене своєї пісні-радості, своєї туги-вірності навчи (І. Гнатюк).

Д  За державність нову поклонімось вікам! Лиш з державним народом рахуються в світі... (В. Василашко)

А  І щоб родині нашій жити в мирі, кую меча, леміш і чересло... (В. Бровченко)

Б  ...Шлях людський не встелили квіти, і на тяжкій дорозі до мети ганебно мати все і водночас нічого не уміти (С. Голованівський).

В  Всі кажуть: кохання — дарунок долі. Якої долі? Доброї чи злої? (Ю. Мушкетик)

Г  Прощатись не будемо. Просто так: — До побачення, друже і брат! (Б. Олійник)

Д  Ще до війни на обласній нараді преміювали батька за сівбу (В. Бровченко).