Обставина

Виблискує любисток біля криниці в маминім саду.

І буде струна урочисто і тихо лунати.

Неси мене, коню, по чистому полю.

Угорі усміхався місяцю

Обставина

Присудок

Додаток

Означення

Обставина

Підмет

Присудок

Додаток

Од переляку на його лобі виступив холодний піт

Бурлаки завернули в яр на відпочинок

Палаюче сонце висить над степом

Кулі прошивали повітря щоразу густіше

На чужій ниві все ліпша пшениця

Коли старанно косять, то сіна взимку не просять

Взимку літа не доженеш

У всякім подвір'ї своє повір'я

Кури на весілля не хочуть, та силою несуть

До Благовіщення зими не лай, а саней не ховай

До Покрови думай про пашу для корови

З вовком жити - по-вовчому вити

У ворожки лікуватись - без здоров'я остатись

В тихому болоті чорти водяться

Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.

Хитрощами довго не проживеш

Його муха крилом уб'є

Дощі випадали щоденно

Цвіли під вікнами мальви

Боржник весело бере

Бурлаки звернули в яр на відпочинок

Сергій повільно піднявся трапом

Ключі від щастя у наших руках

Спросоння Пашко злякався

Бережи честь змолоду

За компанію і циган повісився

Вчи лінивого не молотом, а голодом

При роботі швидко час минає

підмета

присудка

додатка

означення

обставини

підмета

присудка

додатка

означення

обставини

Трошки вірить серце в забобони логікам усім наперекір (М. Рильський).

Широкою чарівною музикою зашумів дощ (О. Гончар).

Подяку ми складаємо землі своїх батьків (Р. Лубківський).

Люблю хати древлянського Полісся (Л. Костенко).

Осінній холодок над спраглою землею пролітав.

А гостей вже так багато в цій порі весняній.

Січ немало виплекала героїв, народила вільнодумних лицарів.

У цьому середовищі з'явилась ідея, всупереч заборонам влади загарбників.

Князь побудував це велике місто.

Дівчина співала пісню про рідну Україну,

А навколо по долині скрізь розсипались хати,

Кожна жаба своє болото хвалить.

Хлопець занімів від здивування

Розгубившись на хвилинку, Марко не зрозумів, чи Кіра жартує, чи ні .

Ішов Кобзар до Києва та сів спочивати

Між м'якими зеленими берегами в'ється гадюкою Роставиця...

От стеляться розложисті як скатерть зелені левади. 

Люблю мов сонце материнську мову.

 Їх сміх і спів як джерело, з якого п'єш травневі роси.

Отак і людина б'ється як та риба об лід.

Голова без розуму як ліхтар без свічки

Через душі мов через вокзали гуркотять состави почуттів 

 І дивиться, немов милується, місяць на весняну землю.

 Старенька мати коло хати немов криниця степова.