Однорідні члени речення

 Густий запах гречок і сухої стерні повівав з поля.

Все навкруги було повите світанковою сутінню.

 У наших лісах ростуть хвойні дерева ялини сосни кедри смереки тис тощо.

За лісом сонце сходило й розсіювалося біле плетиво хмар.

Дерево переплелося вітами, кущі шипшини порозросталися.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Квітнуть вишні в моєму садку, пахнуть солодко, ніжно, тремтливо.

Любіть травинку і тваринку, і сонце завтрашнього дня.

Часом насниться синій барвінок, сивий полин і сум чебрецевий.

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

Вірний приятель – то найбільший скарб.

Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть.

 Горобина і ялинка росли поруч.

Мене весь час то палило, то морозило.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині.

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Над травою височіли безладно розкидані черешні, яблуні, груші.

Буди вже, ясне сонце, комашину, дерева, трави — все.

У прозорій імлі спалахували миготливі вогники: червоні, блакитні, зелені.

Тобі, народне слово, у славі й цвіті сам Бог велів перемагати й жити!

Усюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги — росли молоді осокори.