однорідні члени речення

А Не тіло, а душа є людиною. 

Б А наше слово чисте, запашне.  

В Шлях освіти та науки нас навіки поєдна!  

Г Сном блакитним заснули поля, і долини, і гори, й діброви.  

 А У світ ідемо щирими гостинними 

Б . Вже українське щире слово почув, збагнув і визнав світ.  

В Сонце розсіва своє пекуче іскристе проміння. 

 Г І сум шалений непримиренний знов крає серце на чужині.

А. . Земля дочекалась і рясту і сонця і цвіту.

Б Розцвітають і квіти і доля на моїй українській землі.

В Ждуть вологи і гори і ниви просить пити зерниста земля

Г Хай буде сад і дерево крислате і кіт-воркіт і ще багато див.

А Тільки обрій бринить як струна гожа висока ясна далина. 

Б У ніжнім лагіднім теплі розквітнуть і гори і доли. 

В Відкрий мені таємне джерело де дерево росте старезне вузлувате.

Г Зло й добро... Поміж ними є одвічна чітка межа.

А 3 другої хати доносилася сумна журлива пісня. 

Б Чарами віє від необмеженого синього простору. 

В Ранковий легкий вітер розганяв залишки туману. 

Г Густий осінній туман встає над лісом вечірньою добою.

А) кому

Б) тире.

А) вони характеризують предмети з одного боку;

Б) друге означення пояснює, уточнює перше;

В) вони є художніми означеннями;

Г) поряд стоять спочатку прикметник (дієприкметник), а потім - прикметниковий (дієприкметниковий) зворот.

А) Густа, як руно, трава й дрібненька, тонісінька осока доходять до самої води 

Б) Петербурзьким шляхом по коліна грузнучи в заметах, боса йшла зморена, полатана Вкраїна, муку притуливши до чола 

В) Ледве чутно дзюрчить вода поперед великої, турецької галери