Однорідні члени речення

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

У небі то ракети розгоряються, то гаснуть зірки.

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

Тече вода в синє море, та не витікає.

розведене пастухами ще зранку.

що залишили недолугі туристи.

і ховається за ліс сонце.

і залишає по собі лише іскорки.

Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби.

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважає серця.

Хай тобі стелиться біла дорога та зелено вруняться обабіч жита

Верби понахилялись до мене та шепочуть білими листочками

І сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать

Про безхарактерних людей кажуть ні риба ні м'ясо

І голод і холод оселилися в Чіпчиній хаті

Нічний спосіб ведуть і сич і сова

1

2

3

4

Квітнуть вишні в моєму саду, похнуть солодко, ніжно, тремтливо.

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

Любіть травинку і тваринку, і сонце завтрашнього дня.

Часом насниться синій барвінок, сивий полин і сум чебрецевий.

Лози висип кручі ліс усе блищить і сяє на сонці.

У щастя людського два рівних є крила троянди й виноград красиве і корисне

Осінній смерк і хрест й зів'ялі квіти ось відповідь на всі твої питання

Будинки садки сніги усе мліє в теплі сонця

І все поволі зникає море скелі земля

Скрізь червоно на небі і на узгір'ях і на горі

Долини гори пишні сади усе зелене й принишкле

Пиши про все про тишу й буруни про більма рабства й гострозорість волі

Спомин про Батьківщину завжди і в щасті і в горі і в хвилини сумнівів супроводить нас.

І квіт зорі і спалахи півонії космічний гул і мовчазний туман усе довкруг в довершеній гармонії звучить урочим ладом як орган.

Річка дерева птахи люди усе сповнен нестримної сили.

Прилетіла пташка додому заспівала пісню знайому.

 Співають птицями діброви, шумлять, хвилюються жита.

 Усе в чеканні краплі роси земля і місяць, вишні й тополі.

Важкі краплі роси падали зрідка і тихо в траву.

На вечірньому небі потьмяніли й щезли сріблясті зірки (М.Стельмах).

Любив дід гарну бесіду й добре слово (О. Довженко).

 Для письменника все має вагу: рядок народної пісні чи сторінка літопису... (О.Гончар).

 Роман прислухається і до пісні і до народження чогось нового (О.Гончар).

Тягнуться до сонця і квіти, і трави, і віти кучеряві.

 У нашому саду ростуть такі дерева – яблуні, груші, сливи.

Щасливо, радісно весільно квітує нива молода.

 Люблю я дрібні дощики, та літні грози.