Однорідні члени речення.

Радіють молодій обнові берези, клени, явори.

Моя мати перша в світі навчила мене любить роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній город і калину.

Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною.

Неначе човен в синім морі то виринав, то потопав.

За городом срібною гладінню розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.

Уже сонце скотилось до заходу уже степова трава лисніла червоним одлиском.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів.

Мене весь час то палило, то морозило.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині.

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Над травою височіли безладно розкидані черешні, яблуні, груші.

Оркестр шалів, погрожував, благав, журивсь і плакав скрипок голосами, то шквалом бурі тишу розривав, то озивався десь під небесами.

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь.

Ось тільки в лісі туман тримається найдовше, він тут хапається за кожний виярок.

Копита відбивали чіткий ритм, і, збуджений тим ритмом, він навмисне прискорював біг.

Листки то намагаються ухопитися за гілку, то наче звисають.

Тече Дніпро між кручами уперто розбурханий, нестримний і рвучкий.

Маска ховає обличчя, але не ховає очей.

А Бог же вчить терпіти не ярмо, а лиш труднощі дороги.

Посаджене матір’ю насіння зійде, зацвіте, закрасується, перев’ється по всьому городі.

Він виконав роботу і хороше, і дивно водночас

Між Гончарівною й Дігтярами вип’явся високий та обривчастий згірок із загубленою чи призабутою назвою.

Остап зірвався на рівні ноги й не пішов, а побіг далі.

Присудком

додатком

підметом

обставиною.

Україна - це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати.

Настало душне і гаряче літо.

Пахнуть гіацинти, нарциси, бузок.

Іноді під ногами хрускає лісова гіллячка або жолудь.

...розведене пастухами ще зранку.

...що залишили недолугі туристи.

...і ховається за ліс сонце.

...і залишає по собі лише іскорки.

Довга шовкова сукня вже була готова до весілля.

Але явище вражало своєю первісністю і грандіозністю (За К. Скар’яновим).

В Вона кинулася в комірчину до скрині, і внесла цілу купу вишитих рушників (За І. Цюпою).

Християнство стало серйозним стимулом до розгортання великого будівництва і світських і культових споруд.

Київ віддалятиметься величаво, і багряна осінь ще довго тішитиме пасажирів своєю тихою красою.

Глибинними плесами синіють тихі води, а в їхні свічада задивилося небо, і зорі п’ють водицю з чистих джерел.

Ще ліс не стогне тим протяжним, довгим тоном.

Хоч пироги пісні, зате слова масні.

Листки то намагаються ухопитися за гілку, то наче звисають.

Тече Дніпро між кручами уперто розбурханий, нестримний і рвучкий.

Маска ховає обличчя, але не ховає очей.

А Бог же вчить терпіти не ярмо, а лиш труднощі дороги.

У хаті в Мелани було як у віночку: тіняво, зелено, чисто.

Верби й верболози сіро-зеленим туманом котились по луці.

Від Батьківщини — і клич, і звага, і рання сила, й доля пізня...

Молода сила тремтить і пориває з кожної жилки стебла.

Радіють молодій обнові берези, клени, явори.

Моя мати перша в світі навчила мене любить роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній город і калину.

Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною.

Неначе човен в синім морі то виринав, то потопав.

 Рідна мамо моя як багато дала ти мені в житті.

Дивовижний незбагненний світ відкривався перед молодими.

 Катерина Пилипівна так звали нашу бабусю знала багато народних пісень.

 Батько либонь ще вчора розпочав малювати портрет дідуся.

 А Ми стали збиратися додому (За М. Слабошпицьким).

  Б Каштани в ранок сивий, попелястий шуміли над твоїм вікном (Б.-І. Антонич).

  В Ні риба ні м’ясо!

  Г І пада сніг лапатий, волохатий спокійно й величаво над селом (М. Рильський).

 А Велика Китайська стіна, руїни Колізею у Римі чи давньогрецький Парфенон в Афінах варті уваги і пошани. (За Н. Бібік).

  Б Страшні війни, лихоліття понищили в Україні дуже багато чудових витворів людського духу і прекрасних споруд (За Н. Бібік).

  В І навіть базар побачив той футбол на стадіоні (За М. Слабошпицьким).

  Г Культура західноєвропейського середньовіччя мала три смислотворчих вузли — церкву, замок та місто.

 А Довга шовкова сукня вже була готова до весілля.

  Б Але явище вражало своєю первісністю і грандіозністю (За К. Скар’яновим).

  В Вона кинулася в комірчину до скрині, і внесла цілу купу вишитих рушників (За І. Цюпою).

  Г Християнство стало серйозним стимулом до розгортання великого будівництва і світських і культових споруд.

А Материне шлюбне вбрання біла сорочка вишита великими чорними квітками

вишнева шовкова спідниця теж у квітку і веселе намисто з коралів і розмаїтої стрічки все так хороше пахло домом і давниною безтурботного дитинства.

Б Цікаві дівчата вибігали з-за хат і дворів у святкових спідницях і намисті старі діди

баби і чоловіки всі поспішали назустріч визволителям.

В Тисячі найрізноманітніших засобів переправи баркасів човнів-душогубок плотів

бочок дощатих воріт і всього за що тільки можна вхопитись людина щоб не потонути все рушило на людських плечах через зарості до Дніпра.

Г Усе чого твоя рука торкнеться на що поглянуть очі голубі перед тобою у покорі

гнеться всі тайни відкриваючи тобі рослинка дика і цілющі трави і блиск зорі росинки камінця і письмена і різні мови й справи і людські долі душі та серця усе.

Д Все змішалось в одну мить і злилось докупи і земля і море скрізь було чути гук шум

гам свист.

А Золотої осені тут дуже гарно, тихо, ніхто б зроду не сказав,

що близько велике місто: під горою поп’ялися садки, мирно в долині розташувалися подвір’я нащадків славних колись кожум’як, гончарів, дігтярів та інших не дуже привілейованих ремісників, відтиснутих до Дніпра в ці яри більш багатими цехами.

Б Чарівний світ пливе переді мною: сині води, білі піски, хати на високих берегах.

В Силові лінії Софії Київської пориваються навсібіч: у космос через релігію, у Західну

Європу, Азію та за океан через українську культуру.

Г Археологічні знахідки дають уявлення про давньоруське вбрання: сорочка, штани,

свита, клобук – високий циліндричний головний убір із покривалом.

Д Рисою підмічати смішне частково пояснюються дивні прізвиська, котрі козаки

давали новачкам, які приходили на Січ: Непийпиво, Лупиніс, Загубиколесо, Задерихвіст тощо.