Складнопідрядні речення з кількома підрядними. Розділові знаки у них

Багато струмків народжується тут, високо на горах, де росами опадають тумани, й де хмари часто сіють дощі.

Цей шмат землі, що колесом одкочувався від татарського броду й козачої долини, і досі не мав власної назви, хоча тут люди не раз знаходили непевний притулок від ординців.

Дерева у цвіту такі казково білі й легкі вночі, зараз обважніли, посірішали й ніби танули, розтікалися сірим туманом по низині.

Над притомленим завороженим степом стояла така тиша, що було чути, як знизу дихає колос, і як згори випадають роси.

Коли осінь вмирає на сиво-сизому вітрі, ми старіємо на рік і немає на долю управи.

Отут серед цвіту, здається: що якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі.

Є в житті кожного народу часи, коли нікому ніщо не прощається, коли всяке добро або зло, зроблене людиною, падає на незримі чаші найтонших терезів історії.

Уявімо що світ, який нас оточує — це поле, а слова, які називають предмети навколишнього світу — рослини на цьому полі.

Проміння ламалося в хвилі, блищало, миготіло, рябіло наче хто сипонув на воду блискучими іскрами.

Де б хор не виступав, скрізь його радо вітали.

Коли приїхали з лісу додому, було вже зовсім темно.

Якщо виходите з кімнати, світло автоматично вимикається.

Як купуєте товар, вимагайте від продавця чек.

Краплі дощу, який щойно випав, мерехтіли на пелюстках.

Серед квітів, що стояли у вазі на вікні, були й волошки.

Вона дивилася на білу орхідею, яку подарували друзі.

Я милуюся барвистими квітами, що ростуть біля будинку.

коми 1 і 7 виділяють відокремлені означення

кома 2 розділяє головну й підрядну частини

двокрапка 3 стоїть після узагальнювального слова

коми 4 і 5 розділяють частини складносурядного речення

на місці цифри 6 коми немає, оскільки означення є неоднорідними

Усіх, хто живе в Україні, має об’єднувати в суспільство українська мова, котру треба знати (Б. Олійник).

Скажи мені, всесильна мово, з якого джерела буття тече струмок, що зветься Слово, в ріку несмертного життя? (С. Марченко).

Повінь добрих почуттів затоплює вчителя, коли він чує, як довірливо тулиться до нього дитина (М. Стельмах).

Хоч проживи сто і двісті років, Київ пізнати повністю неможливо, бо в кожного він свій, особливий, самобутній, неповторний (П. Загребельний).

Велике діло, коли людина має чисте сумління, коли ніякі тіні не каламутять, не забруднюють душу (М. Стельмах).

За перським прислів’ям, доброзичливість як коштовність людських стосунків не збагачує того, хто її отримує, але обдаровує того, хто її дає.

Відповідно до перського прислів’я, доброзичливість як коштовність у людських стосунках збагачує не обдарованого нею, а того, хто обдаровує.

Перське прислів’я стверджує: доброзичливість – це коштовність людських стосунків, яка збагачує не того, кому вона адресована, а того, хто її виказав.

За перським прислів’ям, доброзичливість у людських стосунках – це коштовність, яка хоч і не збагачує того, хто її дає, але обдаровує її отримувача.

Доброзичливість, як засвідчує перське прислів’я, є тією коштовністю людських стосунків, яку даровано не тому, хто її отримує, а тому, хто її дає.

1

2

3

4

5

першому

другому

третьому

шостому

1

2

3

4

5

Автор "Повісті минулих літ" постає перед сучасним читачем як державний діяч, який прагнув, щоб ті, хто читатиме його твір, не тільки поринали в минуле, а й узяли з історії урок заради майбутнього.

Сонце вже стояло в полудні і припікало так, що поки вийшли за вал у поле, добряче впріли і потомилися.

Отут, серед цвіту, здається, що якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі.

Тихо розмовляли, наказували, як бути з хлібом, що треба продати, що купити, чим засіяти пари і що сіяти по озимині.

Я люблю щоб сонце гріло щоб гукали скрізь громи щоб нове життя будило рух і гомін між людьми.

Так буває лише ранньої весни коли пробуджується степ і розімліла від сонця земля сповнюється чарами материнства.

Події що про них гомін ходив у народі і що до них закликали всі оті промовці на ярмарку тепер уже здавалися не химерою а неминучою дійсністю.

Ми працю любимо що в творчість перейшла і музику палку що ніжно серце тисне.