Однорідні члени речення

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

Серед долини зеленіють розкішні густі  та  високі верби.

Тужлива пісня зринає з сопілки  та  не розважає сумного серця.

А весілля в нашої донечки буде пишне людне  та  багате.

Верби понахилялися до мене  та  й шепочуть довгастими листочками

Квітнуть вишні в моєму саду, пахнуть солодко, ніжно, тремтливо.

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохало сіло в садочку під вишнею.

І враз затремтіло молоде листя, зашамотіло, струсило з себе дощ самоцвітів

Часом насниться синій барвінок, сивий полин і сум чебрецевий.

Осінь ходить, яблука золотить.

Дід уже був старий, але повороткий.

З моря долітали і шум прибою, і крики чайок.

Котиться Колобок, котиться, а назустріч йому Лисичка.

1

2

3

4

Уже здалеку бачу маленьку білу постать на обніжку.

Під осінніми високими зорями затихають оселі.

Дощі йшли невпинні обложні.

Надворі пахне молодим липовим листям.

Листя лежало на колодах осикових дров на купі гарбузів.

Стоячи в тумані я нічого не бачив округ себе ні стіни ні вікон ні дверей.

А соловейко не відмовляється ні від сухого листя ні від торішньої трави.

Жовтий кленовий листок лежав на холодному асфальті.

У порожній двокімнатній квартирі пахло вапном і свіжою фарбою.

Низький дерев′яний будинок дуже затишний.

Холодний колючий вітер гнав низько над землею важкі олив′яні хмари.

Столиці міста й містечка велетенські та зовсім крихітні країни усе це тепер випало Іванові Силі побачити на власні очі.

У нашому саду була розкішка флора жоржини й кропива любисток і ревінь.

Усі весну щиро люблять і люди і пташки і дерева і комашки і ніжна травиця.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

 Ми стали збиратися додому (За М. Слабошпицьким).

Каштани в ранок сивий, попелястий шуміли над твоїм вікном (Б.-І. Антонич).

 Ні риба ні м’ясо!

І пада сніг лапатий, волохатий спокійно й величаво над селом (М. Рильський).