Однорідні члени речення

А  Я маю великий, чорний, шкіряний портфель.

Б Споконвіку люди вважали землю матір’ю, яка завжди зігріє своєю ласкою, нагодує, підтримає і захистить у лиху годину (За Г. Тарасенко).

В День, і ніч стережуть, чекають слушної хвилини… (За С.Плачиндою).

Г  3 північного заходу повільно напливала широким півколом низька кучерява хмара (В.Бабляк).

А Був гарний, літній день, і все навколишнє здавалось прекрасним сад, город, соняшники, й мак, і ниви за городом (За О. Довженком).

Б Засинаючи я ще чув, як увійшла мати, як укропом, соняшником і росою запахли її одіж і руки (За М. Стельмахом).

В Старезний, густий, предковічний ліс на Волині (Леся Українка).

Г Луки, гори, пишні сади – все зелене й принишкле (За О. Гончаром).

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

які змусили все живе зачаїтися.

і ринула стоголоса злива.

пішов густий літній дощ.

Спокійне слово, погляд, увага так полегшують і помагають жити! (За М. Вінграновським).

Тужлива пісня зринає з сопілки, та не розважа сумного серця…        (М. Коцюбинський)

Я рідне слово люблю і шаную не лише тому і не тільки через те, що давно вже працюю на письменницькій ниві (За А. Бортняком).

Усе, що оточує нас і біля нас тече і росте, літає і ходить, — вода і повітря, гори і степ, птахи і звірі (За М. Вінграновським).

Уже здалеку бачу маленьку білу постать на обніжку.

Під осінніми високими зорями затихають оселі.

Дощі йшли невпинні обложні.

Надворі пахне молодим липовим листям.

А.Жовтий кленовий листок лежав на холодному асфальті.

Б.У порожній двокімнатні квартирі пахло вапном і свіжою фарбою.

В.Низький дерев′яний будинок дуже затишний.

Г.Холодний колючий вітер гнав низько над землею важкі олив′яні хмари.

Запашна співуча гнучка і милозвучна сповнена музики і квіткових пахощів — рідна мова...

То тут то там розсипані були червоні жовті й сині бризки.

Весь вишгородський широкий шпиль був ніби помережаний смугами розкішних зелених городів.

Збирають світлі золоті меди веселокрилі та прозорі бджоли

Біля віконної рами висить невелике чотирикутне дзеркало.

Відтак із п’ятирічного віку тендітна гуцулка губиться в горах і шукає чарівне червоне яблуко.

Міцні чоловічі пальці тримають маленький різець і торкаються ним серцевини липи.

Падали на пісок сині зелені жовті жовтогарячі кружала світу.

Першим теплим весняним ранком з Лоцманської Кам’янки вниз по Дніпру рушив довгий караван плотів.

Щедрість материнських добрих рук ми ще в житті не оцінили.

Серед широкого просторого степу носився тільки буйний вітер та чорний ворон.

Колишеться ледве помітно поважне галуззя старої лісної деревини.

Столиці міста й містечка велетенські та зовсім крихітні країни усе це тепер випало Іванові Силі побачити на власні очі.

У нашому саду була розкішна флора жоржини й кропива любисток і ревінь.

Усі весну щиро люблять і люди і пташки і дерева і комашки і ніжна травиця.

Із цієї невідомої незрозумілої моторошної темноти ніхто не вийшов нам назустріч.

За три сажні від Кучерявенького стояла дівчина в тоненькій літній сукні.

Безмежне біле полотно вкриває чорну-пречорну землю.

За круглим дерев’яним столом Клевер веде свою розмову зі своїм гостем – кутюр’є Адамом.

Усередині книгарня має вигляд маленької приватної бібліотеки щирої людини.

Серед тиші тихенько цокотить стрілка батькового ручного годинника.

Покликання Пшенички – берегти давнє народне мистецтво розпису осель.

Дух Міста прикрасив надвечір’я темно-синіми темно-сірими хмарами.