Однорідні члени речення 8клас

До берега наближався Тихон із рябим мисливським собакою (О.Довженко).

Без коня навіть шовкова дорога муляє (Народна творчість).

Ще звечора на обрії стояла важка сива хмара, сріблився вгорі місяць, мовчазливо дрімав ліс, ніби до чогось прислухаючись.(За Ю.Збанацьким).

Сидіти без діла − також важкий труд 

Прийми мою любов, народе рідний, річко велика, і місяцю ясний, і берег мій чистий

І ранкові, й вечірні дороги таять у собі таємницю, сподівання, жаль 

Синь гаїв, поля, світання, пісня солов’їна, ніжний шепіт і зітхання – моя Україна 

Прикро було дивитися на цю недоладну постать, натоптану злобою і болем 

А за Россю на подолі ніби спочивав густий, дубовий ліс… 

Вечір лагідний свіжий 

Долиною повилася річечка, наче хто кинув нову синю стрічку на зелену траву 

Свіжий, холоднуватий ранок обвіяв Олесине гаряче лице 

Присудком;

додатком;

підметом;

обставиною.

Буди вже ясне сонце, комашину, дерева, трави — все.

Б У прозорій імлі спалахували миготливі вогники: червоні, блакитні, зелені.

Тобі, народне слово, у славі й цвіті сам Бог велів перемагати й жити!

Усюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги — росли молоді осокори.

3 дому рано мене повела неспокійна епоха по тернистих дорогах важкого складного життя.

І ридає рояль за стіною про далекі загублені дні.

Зараз тренувався спортсмен з плавання брасом та кролем.

Сніг лежить білий сріблястий

Мене весь час то палило, то морозило.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині.

Г Над травою височіли безладно розкидані черешні, яблуні, груші.

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Все шосе тепер загриміло, заскрипіло, затупотіло 

Весною Чижик молоденький, такий співучий, проворненький, в садочку все собі скакав та якось у сільце й попав

Цап на цимбалах паличками і брязкотить, і дзенькотить 

На небі вже ясно визначилися веселчані смуги 

На птахів хотіли подивитися і великі і малі 

Батько кинув заднього воза і побіг з гори до переднього… 

Дмитрик намагався викрутитися і так і сяк

За селом вдень і вночі було чути гуркіт тракторів і комбайнів 

Сниться мені поле, вечори барвисті, береги пахучі рідного Дінця 

В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля 

Ми маємо право на сум і любов, на щастя, на сонце і трави… 

І в хаті, й надворі в’ється, порядкує, господарює, і співає, і сміється 

Маска ховає обличчя, але не ховає очей.

Тече Дніпро між кручами уперто розбурханий, нестримний і рвучкий

Листки то намагаються ухопитися за гілку, то наче звисають.

А Бог же вчить терпіти не ярмо, а лиш труднощі дороги.

Від Батьківщини — і клич, і звага, і рання сила, й доля пізня...

У хаті в Меланки було як у віночку: тіняво, зелено, чисто

Верби й верболози сіро-зеленим туманом котились по луці.

Молода сила тремтить і пориває з кожної жилки стебла.