Однорідні члени речення (узагальнення вивченого з теми)

члени речення, які відповідають на одне й те питання та відносяться до одного й того самого члена речення

слова, що називають того, до кого звертаються

усі члени речення, крім головних

члени речення, що становлять граматичну основу

На радість їм, у Якимовому вітряку світилося. 

Та матеріалу було не доволі для плота, і треба було відкласти роботу.

Остап скочив на берег, легким рухом закинув на плечі сакви й незабаром зник у чагарнику.

Соломія зачерпнула її в пригорщі й подала Остапові.

По відході Соломії Остап почув себе відрізаним од світу од людей

Тихо й непомітно вилазив він із комишів і ставав перед Остапом, згорнувши руки

Сивий дід гріє свою бороду біля вогню і слухає розмову вітру.

Соломія напоїла Остапа й обмила його рану.

Комиш їжився перед нею, тіснив із боків, настигав іззаду, ловив корінням за ноги, колов і різав шорстким листом.

Той змочив уста, але пити її не зміг.

Клятий морок оточив її з усіх сторін, слався перед очима, висів над головою, заповзав під шкуру, виповняв її всю та гнітив серце.

Остап і Соломія кректали, зупинялися, спочивали, обливалися потом, і знову тягли його на гору

Соломія зібрала свою енергію усю силу волі, усю міць тіла та йшла вперто завзято з вірою.

Він їжився перед нею, тіснив із боків, настигав іззаду, ловив корінням за ноги, колов і різав шорстким листом.

Тихо, й непомітно вилазив він із комишів, і ставав перед Остапом, згорнувши руки

Проти нього стояв, не пес а вовк

1,2

2,3

3,4

1,3

Вода хмари ліс усе безупинно неслося вперед шуміло блищало на сонці.

Осінній смерк і хрест й зів'ялі квіти ось відповідь на всі твої питання.

Лози висип кручі ліс усе блищить і сяє на сонці.

Усе мені противне усе гидке і чоловік і панщина і життя моє безщасне

У лісі не було нічого ані грибів ані ягід ані черешень.

Кожні кущик горбок долинка кожна стежечка усе се було йому знайоме промовляло до його

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі.

Синє все озера річка в синяві намоклий ліс.

Пиши про все про тишу й буруни про більма рабства й гострозорість волі.

І все поволі зникає море скелі земля.

Луки гори пишні сади усе зелене й принишкле.

Усе зникло наче в казці місто гори поле гай.

Луки і ліси під пензлем осені барвисто немов шедеври пейзажиста горять на виставці краси.

Оцих господ приречений кортеж довічно супроводить і традиційні верби і калина все батьківське але синівське теж!

І не повітря і покручені лози і зів'яла трава усе це мимохіть нагадувало їй щасливі хвилини життя.

Усе річки трава дерева птахи люди навколо сповнене весняної пружної нестримної сили.

 Починають говорити і ліс і ріка.

Життя - це ріка, у якій попутно тече минувшина теперешність і добро й зло і правда і кривда.

І квіт зорі і спалахи півонії космічний гул і мовчазний туман усе довкруг в довершеній гармонії звучить урочим ладом як орган.

Згадка про рідну землю завжди і скрізь і в щасті і в горі і в хвилини сумнівів супроводить нас.

Вас тягла незбагненна сила в темну згубу в безодню в ясир.

Щодня він зустрічав Таню біля під'їзду або на зупинці тролейбуса.

 Як би це добре було , коли б я не тільки спочивав а й вивіз собі матеріал для роботи.

Наближення зими у всьому серце чує і в шелесті листів і в вітрі і в стежках.