Однорідні члени речення

Зкленового пагона зірвався широкий жовтий лист.

Сині фіолетові й зеленкуваті присмерки спадають на землю

Непересічною здається нещодавня знахідка в Чернігові великого давньоруського скарбу.

Величезна скляна будівля несподівано виросла перед очима.

І все поволі зникає море, скелі, земля.

Їй довелося пережити радість і смуток, захоплення і розчарування.

Світло погасло як у нашій кімнаті, так і в сусідніх.

І гніт, і неволя, і кров ─ усе зникне навіки.

Усюди і на вулицях і круг стадіону, і обабіч дороги росли молоді осокори.

У щастя людського два рівних є крила троянди й виноград красиве і корисне.

Однокрил неодмінно ніс у дзьобі щось блискуче або ґудзик або скляночку або ще якусь цяцьку.

Людяність складають такі якості любов, надія, віра.

кома

тире

двокрапка

крапка з комою

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю і дитинство й розлука й твоя материнська любов.

Пісня шириться росте розливається на вечірніх просторах Дніпра.

А маки процвітають і білим і сивим і червоним квітом.

І так повзла зима заметільна сніжна морозна.

Ми чуєм трав зелених крик дощів задумані рефрени.

В своїй хаті своя й правда і сила і воля.

Хліб і сіль завжди стояли на столі українців.

Наша дума наша пісня не вмре не загине.

 Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

 3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Над лісом і над полем чути спів жайворонка.

На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає

 Чорна, непроглядна темрява стояла кругом.

Приємно тягати копиці до стогу й ходити навколо стогів по насінні.

Мати висаджувала біля хати чорнобривці, мак та м'яту.

Посаджене матір’ю насіння зійде, зацвіте, закрасується, перев’ється по всьому городі.

Остап зірвався на рівні ноги й не пішов, а побіг далі.

 Він виконав роботу і хороше, і дивно водночас.

І земля, і небо, й гори були сірими.

Зерно і камінь суша і вода достойні буть зображені в картині.

 Любить він ночі безвечірні цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

 Над травою височіли безладно розкидані черешні і яблуні і груші.

Не тільки друзі а й вороги шанували Ярослава Мудрого.

 Над широкими вулицями і пишними скверами стояла ніч.

 Все шосе тепер загриміло, заскрипіло, затупотіло. 

 Цап на цимбалах паличками і брязкотить, і дзенькотить. 

Віяло свіжістю і ароматом молодої зелені.

Наш обов'язок - сумлінно вчитися й допомагати батькам.

3 нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених, сіятелів,— він годивсь на все.

 Приємно тягати копиці до стогу й ходити навколо стогів по насінні.

Так свіжо і синьо у небі й душі.