Однорідні члени речення. Звертання.

Над широкими сіножатями, над зеленими ярами встав леге­сенький туман (І.Неч.-Лев.).

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Блакитними очами дивляться мені в очі весна й небо.

Я вже прочав казку та вірш.

Зима це період зимових свят, подарунків та канікул.

Дерева кущі птахи все завмерло навколо.

Я зробив усі завдання розв'язав задачі, написав вправу.

Кіт та собака мої домашні улюбленці.

Мабуть, весна принесе з собою і радість.

Сподіваюся, сину мій, ти усе зробив правильно.

Поля, ліси, гори – усе сяяло після дощу.

Мама - найкращий друг дитини

Дорога Ксеніє Петрівно сувора і вимоглива вчителько я бачу велику турботу у ваших очах (Д. Ткач).

В село із лісу Вовк забіг. Не думайте що в гості братця! (Л. Глібов).

.

Слухай старче ти шугаєш ясним соколом у хмарах (М . Вороний).

Надійко скільки тобі років?

 Я йду вздовж узлісся і насолоджуюся цією казковою красою.

Зима встановлює свої закони й правила.

Сніг переливається різнобарвною веселкою, віє легкий вітерець.

Пролетіла ворона і змахнула сніг на доріжку.

Життя прожити не поле перейти.

Пронеслася над галявиною ціла зграйка птахів сороки ворони граки.

На галявині в лісі в полі всюди чується гомін птахів.

Сонечко яскраве гріє весело та радісно. 

Слово моя ти єдиная зброє ми не повинні загинуть обоє

Всю кров тобі Вітчизно завжди готові ми віддати

Який ти світе теплий і широкий!

Чи не продали б ви чоловіче тої ялинки, що росте в вашім садочку?

 Любі діти ваша мова прекрасна не соромтесь її не цурайтесь вона нічим не гірша за

інші мови.

 Роксолано Роксолано твоє ім’я мов дзвін.

 Слово чому ти не твердая криця Що серед бою так ясно іскриться?

 За правду браття єднаймось щиро єдиний маєм правий шлях.

Чого зажурився мій любий козаче.

Співають у пісні що нема кращого на вроду як ясна зоря на погоду.

Ніщо так не красить людину як натхнення.

Як хороше жити мій друже, мій брате коли тобі йде дев'ятнадцятий рік.

І так їй весело, старій, так легко, неначе вона помолодшала.

Гаї, садки, урочища, хати - усе нашіптувало йому казки дитинства.

Синиці голос-голосок один не збляк,один не змовк, голками сиплеться сухими.

Чи чули ви, як в дзвоні молотка співає сталь, вітаючи людину.

Мій давній друже! Мушу я з тобою розстатися надовго.

Не забувайте, люди, незабутнє, воно вже інеєм взялось.

Ой у полі три криниченьки, любив козак три дівчиноньки.

Почекай-но, дівчино, ще й для тебе троянди весни розцвітуть.

Земле рідна, дай нам сили й відваги!