Однорідні члени речення, звертання, вставні слова

Куди не повернешся,скрізь земля: і згори, і знизу, і праворуч, і ліворуч.

 У містах, та селах все свідчило про наближення великого свята.

Ні спека дня, ні бурі ні морози, ніщо не вб'є любов мою живу.

Небо було - глибоке бездонне, залите густою темінню.

Я все-таки не зможу вам допомогти.

Мені здається це все смішним.

Зараз весна авітаміноз мабуть почався.

 На щастя я вже не сподіваюсь.

 Хлопець очевидно, не зрозумів запитання.

Як, не дивно, дядько не на жарт перелякався.

На щастя, нам вдалося цього року відвідати кілька визначних місць.

 Такої гарної днини цього року, вже мабуть, не трапиться.

 Собака стояв під грушею і не зводив із Сашка здивованих очей.

Шумлять сади над берегами в моєї юності краю

В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.

 Уночі несподівано здійнявся вітер, набо знову затягло хмарами.

Яка ти розкішна земле весело засівати тебе хлібом

Ластівочко звідкіля ти прилетіла?

О слово рідне орле скутий

Мамо зваріть супу!

Усі: вовки, білки, зайці – бігають по снігу і мимоволі мабуть залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці – бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

Життя прожити не поле перейти.

Пронеслася над галявиною ціла зграйка птахів сороки ворони граки.

На галявині в лісі в полі всюди чується гомін птахів.

Ой місяченьку не світи нікому.

Купало Купало даруй мову рослинам.

 Запалай мені вогнику крилатий полум'ям привітним і незлим.

Ой не шуми луже.

Благословенний будь мій, краю рідний.

 Не стелись, тумане, не шуміть, тополі.

Україно! Ти для мене диво!

Зоре моя вечірняя, зійди над горою.

Всяке трапитись може на довгім віку.

 Злива тривала майже годину.

Може ви чули як пахне земля?

Та ніч була на диво схожа.

Може, зламатися тіло, але ніколи - дух.

Здається, загримів десь на небі грім.

Здається, вічністю буття маленька мить.

 Уже скоро мабуть, почнеться урок.

Фортецю, певно, легше взять ворожу.

Львів, уявіть собі, мені дуже сподобався.

Отже, найдорожчою людиною для кожжної людини є мати.

І найвища, по-моєму, краса - це краса вірності.