Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова

Данило сідає на поріжку, розв’язує ганчір’я і по черзі розпинає в руках подрані сорочки, штани, піджаки, кофти.

Жеребець пирхнув, хвицьнув копитами землю і звично, радо понісся скоком по колу.

Білий кінь з нечуваною силою шарпнувся, вирвав кінець повода, дико звівся на задні ноги

Навколо тільки дрімучий тютюн та мак, та кукурудзяні тополі й соняшники.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.

Моя мати перша в світі навчила мене любить роси легенький ранковий туман п’янкий любисток м’яту маковий цвіт осінній город і калину.

Радіють молодій обнові берези

Я потягнувся до пісні і він завмер у смутку у диві.

Я потягнувся до пісні, до неба, до вечірньої зорі і завмер у смутку у диві.

Лози, кручі, ліс все блищить і сяє на сонці.

А цій землі нічого не забракло ні рік ні моря ні озер ні трав.

У Карпатах займався чудовий весняний ранок.

Увечері до хати посходилась уся сім’я батько, мати, два старші брати, сестра- дівка.

У світі зорі, і спалахи півонії, космічний гул, і мовчазний туман усе довкруг в довершеній гармонії звучить урочим ладом, як орган.

Хтось сипле тендітні і ніжні сніжинки.

Сніг мете, наміта кучугури замітає рови.

ти моя зоре

моя зоре

зоре

ти моя

Старі дуби спасибі вам за осінь.

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора.

Понеси мене на крилах радосте моя.

А ще читайте книги любі друзі в них мудрість людська.

Як не любити вас літні ночі за лагідне тепло і спокій?

Веселі вітри співають свою пісню безмежному морю.

підметом;

не є членом речення;

додатком.

На жаль, у мене нема знайомих у Києві.

Ой не сійтесь, сніги.

Всяке трапитись може на довгім віку.

Видно шляхи полтавськії і саму Полтаву.

Люди різне [...] про цей випадок.

[...] людині властиво помилятися.

У народі [...] мовчання це золото.

Брехню [...] різними словами а правду тільки одним.

Полювання, як ви потім побачите, потребує багато часу.

Того, можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ.

І мовчала струнка дорога, що здавалося в небо вела.

Видно, не дуже до смаку прийшлась йому мужицька арифметика.

в якому є дві граматичні основи;

в якому є одна граматична основа;

в якому є дві і більше граматичних основ.

члени речення, що завжди виражаються різними частинами мови;

члени речення, що відповідають на питання прислвника і виступають у реченні обставиною;

члени речення, що виконують однакову синтаксичну роль, стосуються одного й того самого члена речення і поєднуються сполучниковим, безсполучниковим (інтонаційним) чи змішаним зв’язком.

Усе тимчасове інструкції слова і гроші.

 І море і озеро і широкий степ усе було залите гарячим маревом. 

 Високі береги зеленувата вода лози усе було залите гарячим сонцем. 

З берега на берег можна добутися баржами або човнами (О. Гончар).

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок (Леся Українка).

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає (Л. Дмитерко).

однорідні члени речення;

вставні слова;

звертання.

це слово або сполучення слів, що називає особу (рідше предмет), до якої звертаються.

слова (словосполучення, речення), які граматично не пов*язані з членами речення і виражають ставлення мовця до висловленого.

слова, що виконують одну синтаксичну роль, відносяться до одного й того самого члена речення.

Справді за дурною головою — ногам діло.

 Я вас справді не розумію. 

Він принаймні вибачився.