Однорідні й неоднорідні означення

Найвищі Карпатські гори на Івано-Франківщині.

З кленового пагона зірвався широкий жовтий лист.

У хаті стояв густий передсвітанковий морок.

Випускники зібралися теплого з лагідними вечорами серпня.

Досвітні огні переможні урочі прорізали темряву ночі.

У садках темніли купи вишень та стриміли здорові старі дикі груші.

Пролітав буйний вітер в пустині по палі безкрайому мертвому.

Водив той загін якийсь славетний генерал чорновусий стрункий завзятий.

Вже здалеку бачу маленьку білу постать на обніжку.

Холодне молоде срібло сонця пізньої осені розлите по землі.

А мати жде і поглядом далеким шукає битий посивілий шлях.

То тут то там розсипані були червоні жовті й сині бризки.

Надворі пахне молодим осокорячим листям.

Сльози радості збігають по чисто виголених худих щоках.

Сині зеленкуваті фіолетові присмерки спадають степом.

Під осінніми високими зорями затихають оселі.

1,2

2,3

3,4

1,3

Ліворуч на стіні чорніли ковані двері угорі високий критий залізом дах.

У голосі твоїм бринять людяні теплі співчутливі нотки.

Під хатою цвітуть просвічені сонцем високі рожі.

Лупиться під палаючим сонцем старенький вимитий дощами дах.

З другої хати доносилася сумна журлива пісня.

Чарами віє від необмеженого синього простору.

Блакитний легкий вітер розганяв залишки туману.

На збори нашого десятого класу прийшли вчителі.

А сьогодні над Харковом зупинилися табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ густий запашний і надзвичайно теплий.

Широкою вкритою туманом долиною верталися додому.

Розплелись розсипались розпались наче коси вересневі дні.

Хоч був тато грізним а проте дуже нас жалував.

Чарівний світ пливе переді мною: сині води, білі піски, хати на високих берегах.

Золотої осені тут дуже гарно, тихо, ніхто б зроду не сказав,

що близько велике місто: під горою поп’ялися садки, мирно в долині розташувалися подвір’я нащадків славних колись кожум’як, гончарів, дігтярів та інших не дуже привілейованих ремісників, відтиснутих до Дніпра в ці яри більш багатими цехами.

Рисою підмічати смішне частково пояснюються дивні прізвиська, котрі козаки давали новачкам, які приходили на Січ: Непийпиво, Лупиніс, Загубиколесо, Задерихвіст тощо

Силові лінії Софії Київської пориваються навсібіч: у космос через релігію, у Західну Європу, Азію та за океан через українську культуру.

І пада сніг лапатий волохатий спокійно й величаво над селом.

Запашна співуча гнучка і милозвучна сповнена музики і квіткових пахощів рідна мова.

Густа медова теплота високі налила жита.

Люблю я бистрину життя прозору поривну глибоку.