односкладне речення

Спини мене, отямся і отям

Уже збирають урожай

Спинися, мить, зіграй сонату вічну

Пекучий день, лісів солодка млява

Смеркалося, огнем кругом запалало 

Не бійся досвітньої мли – досвітній вогонь запали

Прекрасна осінь 1935 року, тиха й суха

За що, не знаю, називають хатину в гаї тихім раєм

Так тихо-тихо скрізь

Нагодують калачем та й у спину рогачем 

Немає пісні без любові

Завіяло, заговорило снігом у полі

Чужа душа – то, кажуть, темний ліс

Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі

Умивали доріженьку рясними дощами 

Мій перший вірш написаний в окопі

Мене везуть у царство трав, річок і таємничих озер 

А на небі зчинилась гуркотнява: кидало колоддям, ламало, трощило

Шилом моря не нагрієш

Весна, і смерть, і світле воскресіння

Ніде немає літа

У давнину писали на глиняних табличках, папірусах, пергаменті

У синіх відрах листя лопушине

Молюсь і вірю.