синтаксична норма

Писати просто — це найбільша майстерність і якість справжнього таланту.

Ясна річ — пісні Марусі Чурай співали не тільки дівчата, а й козаки.

Збагачуйте життя своєю щедрістю — тоді добрим словом вас згадуватимуть люди.

Привчав мене батько трудитись до поту, а мати — любити пісні.

Тут усе: і повітря, і тиша, і дерева - сповнене якоїсь загадкової сили.

Учитель - це три світи: теперішній, минулий і майбутній.

Море й озеро, синій берег і широкий степ - усе залите гарячим маревом.

У наших ріках водяться різні породи риб: а саме шука, лин, лящ, сом.

Поплив би я на той бік човна не дають.

На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули.

А вранці осінь встане в косі янтарній нитка сивини.

Мені снилось мельник я у старому млині.

«Київська міська рада пропонуватиме обмежити використання в магазинах поліетиленових пакетів», - повідомляє прес-служба відомства.

У повідомленні зазначено: «Погоджено проект рішення щодо зменшення використання поліетиленових пакетів у магазинах та інших місцях продажу товарів».

«Щороку в масштабах ЄС на смітниках виявляють вісім мільярдів поліетиленових пакетів, - мотивують це рішення чиновники - тобто на одного європейця припадає 200 одноразових пакунків за рік».

«Продавці мають запропонувати альтернативу поліетиленовим пакетам, - зазначає розробник, а далі пропонує: - Це можуть бути біологічні полімерні чи паперові пакунки, багаторазові торбинки тощо».

Коли мама Ілона Маска переїхала з дітьми до Канади, їй довелося працювати і вдень і вночі.

До речі, жінка ніколи не набридала дітям нудними повчаннями щодо навчання й роботи.

Вона намагалася бути для родини прикладом в усьому, хоча тепер зауважує, що успіх дітей - лише їхня заслуга.

Мати зрідка допомагала дітям, не маючи вільного часу і тому вони досягли всього самостійно.

Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю, на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.

Сонце вже котилося на захід, над полями здіймалася легка пара, у небі, як листя осики, тріпотіли крильцями жайворонки, зеленим соком пашіли трави, — у які причепурилися горбки.

Проміння ламалося в хвилі, блищало, миготіло, рябіло наче хто сипонув на воду блискучими іскрами.

Отут серед цвіту, здається: що якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі.

Від серця відлягло: хмара покотила за обрій важкі громи, викрешуючи довгі блискавки.

Могутні крила розпростуються для лету; їх не спинить ніяка сила у світі.

Верби сплакували листям, їхні золоті сльози гнало за водою.

Чайка сідає у воду – чекай доброї погоди.

У народі говорили, що хліб – всьому голова.

Як хліб на столі, не болить голова так лагідно й тихо сказала бабуся.

Мама попросила сина, щоб допоміг скопати грядку.

Дитина спитала у батька, чому у нього сумні очі.

«Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся», - часто говорив мені дідусь.

Брехун сам собі ворог,- казала наша сусідка.

«А що таке щастя?», - спитав я у матері.

«Разом із правдою ходить кривда, мій любий сину» - промовила мати. 

Один стародавній філософ пояснюв Людина має слухати вдвічі більше, ніж говорити  

Мудрець наполягав Краще слухати, ніж говорити

Будь уважним слуха­чем з початку і до кінця пропонує Дейл Карнегі

Дружня сім'я гори зрушить завжди наголошує батько.

Ярославна подумала: «Ніщо так не красить людину, як натхнення».

Мудрець наполягав: «Краще слухати, ніж говорити».

І тихо-тихесенько я промовляла: «Сон літньої ночі, мені тебе жаль…»

 Струна бринить лагідною луною «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

"Чи бачили таке, - сказав батько і, помовчавши, додав: - Готовий хлібороб, одним словом."

"Ото воно там якраз і було, — сказав мій візник, — отам, де стовп."

"Яка ти розкішна, земле, - думала Маланка. - Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами."

"Васильку, а йди сюди-но, до мене! - гукнув з подвір'я батько, і зиркнув так швидко і несподівано."

Струна бринить лагідною луною "Я тут, я завжди тут, я все з тобою!"

Ярославна - подумала: "Ніщо так не красить людину, як натхнення."

Мудрець - наполягав: "Краще слухати, ніж говорити."

І тихо-тихесенько, я промовляла: "Сон літньої ночі, мені тебе жаль…"

А) «П», - а, - «П».

Б) «П!» - а.

В) А: «П!»

Г) «П, - а, - П».

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!.. Де ви бачили більше кохання?..

Лунайте ж, оркестри, грими барабан, бо крок наш і дух наш міцніє!

І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.

Моя пісне, вогниста, шалена, ах, розбийся на світлі акорди. 

Ці квіти спогади про світлі дні.

Життя не дим і не омана.

Ґава не пава а Хима не козак.

Ти наше диво калинове.

Любіть людей і рідний дім і землю цю де стигле жито ось по закону по якім нам треба жити.

Стоять півколом слухають грузини мотиви щастя болю боротьби.

З кожним днем для мене все рідніші ці гаї і ріки і поля.

Ах як усього багато довкола неба сонця веселої землі.

Та вірю сподівана воля прийде до стражденного краю.

За горами став у густім комиші серед яблунь і вишень біліє хатина.

Розплющиш очі зупиниться мить.

На полустанку вікна світяться сміються плачуть солов'ї.

Десь кричав перепел і туман стелився від річки.

Голова є в кожного і думати вміє кожен.

Бився з ворогами і кулі минали його.

Ще один крок і щастя в наших руках.

Іван Франко писав "Народи тільки тоді зможуть досягнути щастя й свободи, коли всі будуть ученими працівниками"

"Бути людиною, - стверджував Антуан де Сент-Екзюпері - це означає відчувати, що ти за все відповідаєш"

"Багато величного є на Землі,але немає нічого більшого, як людина" - переконував славетний драматург Софокл.

"Ми - не безліч стандартних "я", - стверджував Василь Симоненко і додавав: - А безліч всесвітів різних".

Він стояв ні живий ні мертвий заворожено дивлячись на темну постать.

 Хлопець був на всі руки майстер а саме слюсар, токар, маляр і тесляр.

 І ліс і дерева і трава все набуло зловісного кольору.

Земля України і небо і води і люди все мені рідне.

Місяць на небі зіроньки сяють тихо по морю човен пливе.

Засип правду хоч золотом вона все одно випливе доверху.

Афоризм має перевагу над романом його завжди дочитують.

Навкруги тиша скрізь ясно з поля вітерець віє з гаїв холодом дише.

 Наука вчить багато а життя ще більше.

 Ще сонячні промені сплять а досвітні огні вже горять.

Лаврін не поганяв волів він забув і про воли і про мішки й тільки дивився на Мелашку.

 Якщо раніше встанеш то більше зробиш.

кома

знак оклику

крапка й тире

знак оклику й тире