Контрольна робота.Речення з однорідними членами. Речення зі звертаннями,вставними словами.

Пройшов час, нові яскраві кольори з'явилися на на малюнках (З журналу).

Сади почали цвісти рясним білим цвітом (М.Івченко)

Синя хмара загубила свій колір і сірим шматтям зависла над землею (М.Хвильовий)

Шелестить пожовкле листя по діброві, гуляють хмари (Т.Шевченко)

Місяць пливе оглядать і небо, і зорі, і землю, і море (Т.Шевченко).

Правду і кривду, працю і науку, пісню і дружбу, вогонь і віру, розлуку й ласку в житті я пізнав (А.Малишко).

Ні долі, ні волі у мене нема, зосталася тільки надія одна (Леся Українка).

У душі разом заговорила і одрада, й жаль, і докора (Панас Мирний).

А маки процвітають і білим, і сивим, і червоним квітом (Марко Вовчок)

Мені наснились доли і ліси, поля веселі та вітри незримі (А.Малишко).

Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх просторах Дніпра (О.Довженко).

Падали на пісок сині, зелені, жовті, червоногарячі кружала світила (Панас Мирний).

Вітер в гаї нагинає лозу і тополю (Т.Шевченко).

Життя,немов ріка, пливе в майбутнє, в завтрашнє, в безкрає (Л.Дмитерко).

Ось виструнчились у весняному святковому вбранні вишні, черешні, груші (О.Копиленко).

Пливла весна, на степи-килими сипала сині, блакитні, жовті, зелені стрічки (М.Коцюбинський).

По хуторах, і пасіках, по байраках, і долинах ні на хвилину не затихав спів (В.Шевчук)

Батько хоч і нічого не говорить, та все пильно на мене поглядає (Марко Вовчок).

Не то сон не то забуття склепляло повіки (М.Коцюбинський).

Теплий дощ застав і птахів і людей серед поля (В.Земляк).

Притулились журавлі до білокорої берези та й курличуть щось тихо-тихо (В. Сухомлинський).

Досі кожному сниться домівка колишня і лелече гніздо на дуплистій вербі (В.Скомаровський).

Тут живуть мої старі батьки і мене у гості виглядають (В.Крищенко)

Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі, і тиша в тиші, і тумани в полі (Б.Олійник).

Повітря пахне торф'яним духом і весняним випаром сирих вільхових дров (Гр.Тютюнник)

Моя Полтаво, ти благословенна минулим і майбутнім у віках (М.Бойко).

У наших лісах ростуть хвойні дерева: ялини, сосни, кедри, смереки, тис (О.Шупа).

Там дихала настояна на квітах і травах земля (Ю.Збанацький).

На болях серця проростають і людяність, і незрадливість, і скарби душі (М.Стельмах).

Дали в дорогу різних почастунків: лящів, тарані і місцевих трунків (Л.Костенко)

У материнському погляді не було ні фальші, ні лукавства, ні хитрування (О.Гончар).

Він скинув шапку й підставив голову пестливому вітерцеві (О.Копиленко).

Все всміхалося Ганнусі: і небо, й квіти, й дерева, й озера блакитні води (В.Сосюра).

Рідний дім, вишні в цвіту, журлива річка і запашний луг - усе це пов'язано з образом матері (І.Вихованець).

І родина, і школа, і мисливці - усі повинні піклуватися про рідну природу (Остап Вишня).

Додає і наснаги, і сили нам любистковий подих землі (В.Крищенко).

Усе було палким в годину творчу: і небо, і земля, і камінь, і різець (Леся Українка).

Карі очі, чорні брови - усе в неї сміється (П.Куліш).

Усміхнися всім навколо:небу,сонцю,квітам, людям (М.Костецький).

Усе ніби поменшало і звузилося: і дорога, і гори, і стежка в березі, і круча над Россю (Є.Гуцало).

Поволі все зникає море, скелі, земля (М.Коцюбинський).

Рідні місця, знайомі хатки, садки, доріжки усе те миготить в очах, у голові думки будить.

У людини повинно бути все прекрасне і обличчя, і одяг, і душа, і думки (А.Чехов).

Наближення зими у всьому серце чує і в шелесті лісів, і в вітрі, і в стежках (В.Сосюра)

Летиш і милуєшся всім сріблястою нехворощю, лісосмугами і ворохами золотого зерна (О,Гончар).

Лози, висип, кручі, ліс усе блищить і сяє на сонці (О.Довженко).

Гуркіт підвід, рокіт моторів, іржання коней усе ставало зараз помітно лункішим, ніж удень (О.Гончар).

Луки, гори, пишні сади все зелене і принишкле (О.Гончар).

це другорядний член речення, який відповідає на питання непрямих відмінків

це другорядний член речення, який відповідає на питання який? чий? котрий?

це другорядний член речення, який відповідає на питання хто? що?

це слово або група слів, що називає особу, а іноді - неживий предмет, до якого звертається мовець.

іменником у називному відмінку однини та множини

іменником у називному та знахідному відмінках

іменником у кличному відмінку однини та множини

іменником у називному відмінку однини та родовому множини

повні й неповні

узгоджені й неузгоджені

поширені й непоширені

прості й складні

комами, двокрапкою

комами, крапкою з комою

комами, знаком оклику

знаком оклику, двокрапкою

Слався піснями од краю до краю Вітчизно квітни садами, піснями лунай (М.Рильський)

Дзвени моя пісне крилата в вітрах світової весни (В.Сосюра).

До тебе люба річечко ще вернеться весна (Л.Глібов).

Зоре моя вечірняя зійди над горою (Т.Шевченко)

Не клич мене весно не чаруй і не ваб (Леся Українка).

При дорозі близько не рости берізко (Б.Лепкий).

Поете слухай голоси життя людського, нові ритми уловляй (М.Рильський).

Запалай мій вогнику крилатий полум′ям привітним і незлим (А.Малишко).

які граматично пов'язані із членами речення

які несуть нову інформацію в речення й уточнюють основне повідомлення

які граматично не пов'язані із членами речення і виражають ставлення мовця до висловленого, його оцінку, характеризують спосіб оформлення думки

які служать для того , щоб привернути увагу до читача

граматично не пов'язані із членами речення і виражають ставлення до висловленого

не виражають ставлення мовця до висловленого в тексті, не містять оцінки повідомлення, вказівки на його джерело; не мають безпосереднього зв'язку зі змістом речення

виражають ставлення мовця до висловленого в тексті; мають безпосередній зв'язок зі змістом речення

конкретизують, пояснюють зміст попередніх членів речення, звужуючи або обмежуючи їхнє значення

Кажуть юність нерозсудлива й тривожна (Л.Забашта).

Осіння ніч нам вічністю здається (З газ.).

Роби ревно й роби певно (Нар.творчість).

Нам здавалося, що роки пройшли (Ю.Збанацький)

На превеликий жаль у мене нема знайомих в Кишиневі (М.Коцюбинський)

На щастя літак ішов по курсу майже на схід (М.Шумило).

Гори здавалось стояли тут поруч (О.Гончар).

За словами Сергійка вчора над містом ішов справжній тропічний дощ (С.Музиченко).

Я люблю тільки таку гру де я певна що виграю (Леся Українка).

І я виходжу в гомін трав і припадаю до сліда, бо значить хтось мене чекав а може у зараз вигляда (А.Малишко).

Пісня здавалось бриніла вже в ньому (М.Коцюбинський).

Полювання як ви потім побачите потребує багато часу (Остап Вишня).

комами, тире, дужками

лише дужками

лише комами

лише тире