Односкладні речення.

Уночі собор молодіє.

Золота скіфська пектораль затьмарила всі раніше відомі ювелірні прикраси.

Здавна Крим – місце паломництва.

Фантастичний світ Марії Примаченко.

На картині зображено великого помаранчево-рожевого й трохи здивованого звіра.

Простора кімната, сповнена книгами.

Вийду сама проти бурі й стану, поміряєм силу.

Йому не спалося.

Побратали ще дітьми і більше пів віку пройшли поруч.

В обличчя вдарило теплим духом хліба.

Від себе не втечеш.

Дозволь мені жити тихо, не заздрити, не гніватись, не побажати лиха нікому на білім світі.

У житті під ковпаком не просидиш.

Миттю взялись опускати журавля.

На вербах набрякли весняні волохаті бруньки.

Принесли ліхтар, пучок світла направили в колодязь.

Приходив, обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка.

Стоять замислені дуби над тихою водою.

У місті багато чудових багатоповерхових будинків.

Запишіть перший абзац опрацьованого тексту.  

Обережно ступаю по шерхій гамі осіннього кольору, неначе по своїх літах.

Тихо на баштані вночі.

Сиплеться й сиплеться осіннє листя.

Тут сіють жито й овес, садять картоплю та квасолю в міжряддя.

Так заведено здавна.

Затишно й добре вдома.

Вінок – символ дівоцтва.

Через деякий час зупинилися в глибокій степовій балці.

Ніч тепла й тиха.

Вставай , вітчизно, вставай.

Неповторні картини дитинства. 

Насиплемо снігу багато, такого пухкого снігу та білого.

Вам стає гарно серед тієї рідкої прохолоди.

Перевівши дух, обдивляйтесь кругом себе.

Тут прохолодно й вогко.

Потемніло, завітрило, закрутило.

Весну, либонь, зачарували, замовили.

У лузі понад річкою пахло прілим вербовим листям.

Погортайте сторінки славних віків.

Знову нахиляю на себе колоски, притуляю їх до себе.

Стоїш, дивишся, дихаєш на повні груди і милуєшся грізною красою.

Не вчи дитини штурханцями, а хорошими слівцями.

На чужій сторонці поклонишся і воронці.

За двома зайцями не ганяйся.