Односкладні речення

До гори вийдеш,а з гори зійдеш.

Посадили над козаком явір та калину.

Любимо Вкраїну,та не сліпо,щирим серцем,чистою душею.

Чи хоч пучечок тої калини мені на груди покладуть?

Марную день на пошуки незримої німої суті в сутінках понять.

В травні стихло навкруги.

Дорога.Ранок.Тиша.

Покромсали життя моє на частки,на тьмяну січку слів і суєти.

Сонця решетом не вхопиш.

Город будо засаджено всякою всячиною.

На полянах поміж дубами викосили траву.

Для добрих друзів відчиняю дім.

Не виливай каламутну воду,доки чисту не знайдеш.

Пошлем душу аж до Бога, його розпитати.

Зачерствілі очищуймо душі!

Весною в селі встають рано.

В злагоді з совістю хочу жити.

Недарма бузьків у народі називають священними.

Гарно і при місяцю, коли сонця немає.

Сьогодні чогось не спалося хлопцеві.

Кругом гомоніли, вешталися,лагодилися до чогось.

Не бійся досвітньої мли,досвітній вогонь запали.

Що посієш ,те й пожнеш.

Не злічити мені цих зірок.

Не шуміть,сади,в цвіту.

Не додавай знесиленим журби.

Ночвами моря не перепливеш.

Зранку було тихо на обох пагорбах.

Презентацію підготую завтра.

З гармат по горобцях не стріляють.

Треба полити гарбузи,кавуни,огірки.

На сході вже світає.

У лузі пахне вогкою травою.

Скажи мені,соловейку,правду...

Прислухаюсь до шереху вітру.

Уже весняний вітер віє.

Нема диму без вогню.

Без вітру і билинка не ворухнеться.

Посієш вітер-пожнеш бурю.

Буду хлібом і цвітом ділитись.

З малої хмари великий дощ буває.

Слабка роса проти морозу.

Скрізь було тихо,спокійно.

Їхали довго душними вулицями.

Тим часом розвиднялося,світало.

На ланах співають ще не часто.

Зима.Холоднеча.Засніжений ліс.

Уморився,поки хліба наївся.