Односкладні речення. Частина перша.

Учись не до старості, а до смерті.

Добре розумного вчити.

Не вистачає клепки в голові.

Ні собі взяти, ні людям показати.

На сонці тепло, а біля матері добре.

Проти віку нема ліку.

Старого горобця на полову не зловиш.

Учитись ніколи не пізно.

І задрипана ворона своїм дітям оборона.

Без дітей тихо, та на старості лихо.

Ніч була прекрасна, а море тихе та спокійне.

 В далекій дорозі найду або долю, або за Дніпром ляжу головою.

 Матір ні купити, ні заслужити.

Мати годує дітей, як земля людей.

Батьківська хати усім багата.

Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.

Учи дітей без людей.

Шануй батька і неньку, то буде тобі скрізь гладенько.

Тихо й нудно, і спека пекельна.

 Бо мене хоч били, добре били, а багато дечому навчили.

Любиш поганяти, люби й коня годувати.

У лузі пахне вогкою травою.

У лузі пахне вогкою травою.

Любиш поганяти, люби й коня годувати.

Спека пекельна.

Шануй батька і неньку, то буде тобі скрізь гладенько.

Посадили над козаком явір та калину.

Без дурня і паска не освятиться.

Назриваю в гаю запашного зілля, запашного зілля, вибуялих трав.

Не стидно мовчати, коли нема чого сказати.

Прокидаюся. Розвиднюється. Тиша.

Заблимало край неба крізь зелені-зелені хмари.

Скажи мені правду, мій добрий козаче.

Липка глина набиралась на чоботи, і стало важко йти.

Портрети його друкуватимуть у столичних газетах

Умій сказати, умій і промовчати.

Для правди багато слів не треба.

Краще послизнутись ногою, ніж язиком.

Посадили зелений сад навколо міста.

Не вислухана мова не варта нічого

 Не всякому слуху вір.

Задзвонили в усі дзвони по всій Україні.

Будь сміливим не язиком, а ділом.

Схотілось сонця, веселого шуму ріки, теплого хатнього духу.

З пальця меду не добудеш.

Зелене волосся дощу.

Тихі дні ще теплі.

Охота гірше неволі.

Хто не втомиться враці, той не відпочине наостанку.

Як бригадир не спить, то й діло горить.

Хто трудиться, той менше журиться.

Клади гній густо - на току не буде пусто.

Був прекрасний літній ранок.

Так без краю чудесно пахло.

Останні краплини дощу.

Рубін дивився на цей феєрверк.

означено-особове.

неозначено-особове.

узагальнено-особове.

називне.

неозначено-особовим.

означено-особовим.

узагальнено-особовим.

безособовим.

Добре говорить, та зле робить.

Нас зустрічають хлібом-сіллю.

Краще не обіцяти, як слова не здержати.

Як привітаєшся, так і відкажуть.

На всі руки майстер.

Заблимало край неба крізь зелені-зелені хмари.

Скажи мені правду, мій добрий козаче.

Липка глина набиралась на чоботи, і стало важко йти.

Портрети його друкуватимуть у столичних газетах.

Усякій матері свої діти милі.

 І від солодких слів буває гірко.

Виховав дитину в добру годину.

Від солодких слів кислиці не посолодшають.

День роботою красний

У ремісника золота рука.

У лиху годину узнаєш вірну людину.

Ніж корить, краще не дарить.

 Цілі вулиці викошено огнем-косою

Весною в селі встають рано.

На луках під гарячим сонцем дуже пахло свіжою травою й польовими квітами.

На вільну душу ланцюгів нема.

Нема краси в завзятості безсилій.