Односкладні речення. Неповні речення (за повістю Михайла Коцюбинського "Дорогою ціною")

Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі.

Старше покоління, свідок іншого життя, показувало ще на долонях мозолі від шаблі, піднятої в оборону народних і людських прав.

Голову втікача оцінено.

А тим часом ворог не дрімав.

Його оддавано в некрути, заслано в Сибір, катовано канчуками.

Піду за Дунай.

Спіймають, катуватимуть, живого не пустять.

Застромив віл шию у ярмо та й байдуже йому.

Остап із Соломією сіли під вербою, але їм не говорилось.

Остап сів у човен, і Соломія одіпхнулась од берега.

Соломія з тихим смутком дивилася на Остапа і чула, як по її виду котилася сльоза за сльозою.

Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі.

Тікаєш... покидаєш мене...

Шукай вітра в полі.

Та що йому станеться?

Догадаються ще.

Узяла своє під пахву, побігла до ставка.

І враз Остапові зробилося весело і легко.

Шукай тепер, пане, парубка з молодицею.

Оддалік щось манячіло на шляху.

Остапові було чудно.

Жупан червоний, вус чорний, довгий, при боці шаблюка.

Йому хотілося гукнути на всі легені словами пісні або хоч крикнути.

Воля, воля, воля!

І враз Остапові зробилося весело й легко.

Що за мара?

Приймаєш товариша чи не приймаєш?

Почали радитися.

Густа мряка чорним запиналом єднала з небом спалену сонцем полонину.

То був Дунай.

Іван пристав до Остапа десь у дорозі.

За Дунаєм - Січ.