Односкладні речення. Повні й неповні речення

А І тоді сталося несподіване для хлопчика.

Б Зустрінеться зима люта.

В Внизу туманом дихають яри.

Г І нам робилося трохи сумно, проте ненадовго.

А Молюся, знову уповаю, і знову сльози виливаю. (неозначено-особове) 

Б Співаймо, сестрице, веснянку. (означено-особове)

В З молодої ольшини роблять свистки. (неозначено-особове)

Г  Решетом воду не носять. (узагальнено-особове)

А І Яремі дали коня зайвого з обозу.

Б Язиком поле не орють.

В Піду шукати миленького, втоплю своє горе.

Г З усіх садів пахло нагрітою на сонці корою дерев.

А Забудь мене, пташко, забудь, не журись.

Б Ніде не чуть людської мови.

В Задзвонили в усі дзвони по всій Україні.

Г Сумно, сумно серед неба сяє білолиций.

А З пісні слова не викинеш.

Б Вище себе не підскочиш.

В Видно пана по халявах.

Г За добро добром платять.

А односкладне, безособове

Б односкладне, означено-особове

В односкладне, неозначено-особове

Г двоскладне

А Добре діло роби сміло!

Б Як страшно знати правду без прикрас.

В Мені дали козацьку корогву і привілеї з королівським іменем.

Г Не називаю її раєм тії хатиночки у гаї над чистим ставом край села.

А І добре в такий ранок іти по опалому листю.

Б На живоплоті глечики взірчасті.

В На Великдень вітають один одного писанками.

Г Понад хвилі, понад море понесу з собою горе.

А Данило налягає на двері плечем, Кузька лапами.

Б Пішла селом, плаче Катерина; на голові хустиночка, на руках дитина.

В Де ж Катруся блудить? Попідтинню ночувала, раненько вставала, поспішала в Московщину.

Г Та хто ж на тій колясі був? Царівна?

А Це була невеличка, вимазана білою глиною комірчина. В кутку лежанка — поряд з нею піл, під протилежною стіною незграбний, нічим не засланий стіл, а на ньому — чималий окраєць хліба.

Б Це була невеличка, вимазана білою глиною комірчина. В кутку лежанка — поряд з нею піл — під протилежною стіною незграбний, нічим не засланий стіл — а на ньому чималий окраєць хліба.

В Це була невеличка, вимазана білою глиною комірчина. В кутку — лежанка, поряд з нею піл, під протилежною стіною — незграбний, нічим не засланий стіл, а на ньому — чималий окраєць хліба.

Г Це була невеличка, вимазана білою глиною комірчина. В кутку — лежанка, поряд з нею — піл, під протилежною стіною — незграбний, нічим не засланий стіл, а на ньому — чималий окраєць хліба.

А А на долинці і на стежці знову ні лялечки.

Б — А хто мене збудив? — Либонь, весна.

В А чом же в тебе очі не зелені? Та ні, тепер зелені…

Г А дай сюди сопілочку. Хороша.

А Закохану людину одразу помітиш. (розпов., просте, пошир., односклад., неозн.-особ., присудок вираж. дієсловом у формі дійсн. способу майб. часу 2-ї особи однини)

Б Візьму собі твою співочу душу, а серденько словами зачарую. (розпов., просте, пошир., односклад., неозн.-особ., присудок вираж. дієсловом у формі дійсн. способу майб. часу 1-ї особи однини)

В Корені лікарських рослин перед сушінням промивали в холодній проточній воді. (розпов., просте, пошир., односклад., узаг.-особ., присудок вираж. дієсловом у формі дійсн. способу мин. часу множини)

Г Із глинища тягло холодом і запізнілою осінню. (розпов., просте, пошир., односклад., безособ., присудок вираж. особ. дієсловом, що має безособ. значення)

Не співалося тієї весни Настусі веснянок (Ю.Збанацький).

Останні хризантеми відцвітуть, а ми, безпечні, смутку не зазнаєм(А.Волинська).

Красується гриб, умитий росою.

Під час пожежі покидайте приміщення, пригнувшись якнайнижче (Із правил).

Приємно допомагати друзям.

Лис дрімав, схиливши голову.

Уболіваємо за збірну України.

Про це озеро розповідають легенду (З підручника).

Небо. Кручі. Провалля. Вода. Сонце. Чайки. Високі хвилі.(В.Стус).

Ріка наче яскраве віддзеркалення.

Тримай голову високо, та не задирай носа.

Цей хліб — це праця ваших рук.

Бідному завжди вітер в очі.

Пунктуація

Фонетика

Лексикологія

Синтаксис